Із 2003 року традиційно у третю суботу травня Україна відзначає День Європи. За ці 15 років у нашій державі сталося багато подій, які ментально то віддаляли, то наближали нас до єдиної європейської сім`ї. Та все ж попри невизначеність у часовому вимірі членства України в ЄС, маю відзначити, що за останній час відбулося достатньо багато подій, які не просто наближали нас до спільного європейського простору, а невідворотно поєднали з ним.
Наразі черговий сплеск певного песимізму, буцімто Україна в найближчій перспективі не стане членом ЄС. Як аргументи наводяться війна на Сході, проблеми з корупцією та верховенством права… список можна продовжувати. Але насправді ми маємо розуміти, що причини не тільки в нас – Європейський союз переживає, мабуть, найглибшу від моменту свого утворення кризу.
Тому відтермінування перспективи вступу для України – своєрідний запобіжник, який ставлять для себе країни ЄС, аби не поглиблювати внутрішні, не надто позитивні процеси на своїх теренах. Але, як на мене, це не повинно стати приводом впасти у розпач, зупинити поступ реформ, скласти руки і просто чекати на ліпші часи.
Навпаки, це мусить стати стимулом до більш ретельної роботи над помилками і прискорення змін в Україні за найвищими європейськими стандартами.
Можливо, у багатьох в Україні склалося хибне уявлення, що одного доброго дня ЄС просто згрянеться над нами, пригорне, як «бідного родича», і забере до себе. Та, як знаєте, дурень думкою багатіє.
Годі бути тими «бідними родичами» – наскільки широко відкриється брама єдиного європейського будинку для України, залежить лише від нас. День Європи – зайве нагадування, що у нас сила-силенна роботи попереду. Отже, не треба ані на кого, ані на що озиратися, необхідно здійснювати глобальні зміни та трансформації по всій державі.
І коли в Україні пануватиме добробут, житття стане комфортним і безпечним, бути громадянином вважатиметься за честь, українська освіта та медицина, поліція та судова система стануть в один ряд із найкращими світовими зразками, тоді зупинемо себе на думці, що ми не просимося до ЄС, а Європейський союз радий бачити Україну своїм рівноправним членом.
Розумію, що після цих слів наражуся на скепсис, але хочу нагадати, що будь-яка велика справа починається із віри та першого сміливого кроку. Та хіба ми його не зробили?!
Із Днем Європи!
Слава Україні!