Третю добу не вщухають пристрасті з приводу перетину державного кордону України М. Саакашвілі. Я завжди виходив з оцінки із позиції об'єктивізму. Виходячи з реального стану та статусу. Реально: кордон пересувався незаконно, особою, що не надала документів відповідним посадовим уповноваженим особам, та з численними порушеннями чинного законодавства.
Як юрист за фахом, можу сказати, що у конкретному випадку, що стався у Шегинях, Міхаїл Ніколозович, офіційні особи, що його «зустрічали» під прикриттям депутатського імунітетуту (нардепи Юлія Тимошенко, Сергій Власенко, Юрій Дерев'янко, Павло Костенко, Дмитро Добродомов і колишній голова СБУ Валентин Наливайченко) та їхні прихильники, своїми діями зробили можливою кваліфікацію відразу за чотирма статтями чинного Кримінального кодексу України:
Ст. 331- Незаконне перетинання державного кордону;
ст. 332 – Незаконне переправлення осіб через державний кордон України;
ст. 114-1 – Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань;
ст. 342 – Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві
Як до людей, що продемонстрували нехтування усіма нормами моралі та етики, але що вважають особу, яку незаконно переправили через державний кордон «месією» я б також застосував кваліфікацію за ч. 2 ст. 201 «Контрабанда». Бо:
Контрабандою є переміщення товарів (чим Ніколозович не товар) через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах (мабуть, гонорари та оплата у великих розмірах), а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей (історія об'єкту величезна), отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин (тут весь набір!), зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, вчинені за попередньою змовою групою осіб –
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.
Або ж за ст. 268 «Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини», бо для мене, як для громадянина, то сміття, хоча й політичне.
Але мене, як вченого, ситуація примусила взагалі зануритися у проблему незаконної міграції та поміркувати про це явище та його наслідки:
Світова спільнота ще в середині ХІХ століття почала приймати зусилля з вироблення спільної скоординованої програми дій із запобігання незаконного перетину державного кордону і міграції, замислюватися про їх наслідки.
У 1882 р Конгрес США прийняв Імміграційний статут (1882 Immigration Act), який визначив, хто може в'їжджати в країну, а хто ні. До другої категорії належали засуджені (крім політичних), душевнохворі і ті, хто може порушити громадський порядок. Пізніше Австралія (1901) і Канада (1919) прийняли схожі законодавчі акти. Відповідно, бажаючі потрапити на територію цих країн намагалися обійти нові закони, в результаті чого можна говорити про виникнення незаконної міграції.
Перші згадки про незаконних мігрантів в пресі датуються 1920-ми роками. У 1926 р. газета «New York Times» опублікувала статтю «Через кордон на велосипеді», що описувала як «нелегальний чужинець» Ендрю Доналдсон потрапив у США, проїхавши на велосипеді 500 миль, і був заарештований за незаконний в'їзд до США.
У науковій літературі визначення «нелегальної міграції» вперше з'явилося на початку 1990-х рр.
Нелегальною міграцією є проникнення в країну іноземних громадян або осіб без громадянства, що здійснюється з порушенням правил перетину кордону, з підробленими або недійсними документами. Таким чином, нелегальна міграція включає тих мігрантів, які перетнули кордон нелегально, пішли на це свідомо і тим самим зробили своє перебування за кордоном нелегальним. Кримінальна міграція розглядається як частина цілого щодо незаконної міграції. При нелегальній міграції в першу чергу порушуються норми міграційного законодавства, а кримінальна міграція має на увазі порушення кримінально-правових норм.
Міграційне законодавство Великобританії представлене аж 15-ма законами. У Законі про імміграції та Притулок 1999 г. (Immigration and Asylum Act) надане визначення нелегального в'їзника (clandestine entrant – прямий переклад – «підпільний, прихований»).
Незаконна міграція складається з трьох основних компонентів: в'їзду-виїзду, перебування і зайнятості з порушенням чинного законодавства країни перебування. Таким чином, до нелегальних мігрантів відносять іноземних громадян і осіб без громадянства, які перетинають кордони держав за недійсними документами або без них, іноземців, які заявили неправдиві відомості про себе або про мету перебування, а також мігрантів, що легально в'їхали, але опинилися в статусі нелегалів.
У той же час необхідно підкреслити взаємозв'язок незаконної міграції і національної безпеки. Національна безпека держави – поняття комплексне, що складається з безлічі аспектів. Нелегальна міграція, в тій чи іншій мірі, може вплинути на них всіх, однак найбільш гостро її негативний ефект відбивається на політичній, суспільній, економічній, військовій, інформаційній та духовно-моральної сфері.
Нелегальна міграція може загрожувати політичній безпеки і стабільності держави як безпосередньо, так і опосередковано через населення цього государства. В цілому знижується рівень зовнішньополітичного престижу країни, демонструючи її нездатність врегулювати ситуацію на державному кордоні.
Відносно громадської безпеки нелегальна міграція являє собою цілий комплекс суспільних загроз:
По-перше, нелегальні мігранти часто схильні до впливу кримінальних структур, залучаються до них та вчінюють різного роду протиправні дії. Крім того, сам факт незаконного перетину кордону або перебування в країні є викликом системі безпеки держави.
По-друге, нелегальна міграція може призвести до ускладнення міжетнічних і міжконфесійних відносин в суспільстві. Як правило, мігранти не знайомі з культурою й способом життя представників корінної нації і не бажають інтегруватися, іноді досягаючи крайнощів у вигляді традиціоналізму, екстремізму, протиставлення себе місцевому населенню і звинувачуючи його у всіх своїх невдачах. Формування напруженості в суспільстві загрожує його розколом і зіткненнями.
По-третє, нелегальні мігранти (особливо з країн Середньої Азії та держав Кавказу) часто пов'язані з незаконним обігом наркотиків, зброї, міжнародними кримінальними організаціями, тероризмом та іншими глобальними загрозами.
По-четверте, нелегальна міграція може призвести до виникнення і розповсюдження так званих карантинних захворювань – малярії, туберкульозу, черевного тифу, педикульозу, різних захворювань, що є властивими певним етнічним групам тощо.
Зароблені кошти мігранти, як правило, відправляють рідним, таким чином, вони виключаються з обороту в економіці країни перебування.
Нелегальна міграція може являти собою виклик оборонній (військовій) безпеці країни в тих випадках, коли в ній беруть участь терористи, екстремісти, особи, що мають намірия розв'язати конфлікт в країні, вести агітаційну діяльність, підривати авторитет влади, розпалюючи ненависть всередині держави або до зовнішніх об'єктів. Такі явища в наш час не є винятком. Прикладом можуть служити вибухи в Парижі 13 листопада 2015 року, здійснені мігрантами, пов'язаними з Ісламською державою.
Нелегальна міграція з точки зору інформаційної безпеки може бути розглянута як загроза через збереження зв'язку мігрантів зі своєю країною походження або країною колишнього перебування. Інформація, поширювана в колі нелегальних мігрантів, відмінна від тієї, якою володіють інші члени суспільства.
У переважній більшості випадків нелегальні мігранти є носіями відмінного від автохтонного населення цивілізаційного коду. У них є свої традиції, звичаї, мова, релігія, цінності та уявлення про життя, які зберігаються і передаються з покоління до покоління, навіть на новому місці проживання. Але про людське око нелегальний мігрант псевдоінтегріруется до суспільства країни перебування, демонстративно підтримує ідеологію, декларує відданість цінностям корінної нації. Але внутрішнє і фактичне зіткнення різних наборів цінностей і життєвих орієнтирів несе в собі деструктивний потенціал. Кожна нація прагне зберегти свою культурну спадщину, свій цивілізаційний код – набір певних характеристик, що відрізняють одне суспільство від іншого. Такими характеристиками виступають цінності, етика, норми і традиції. Бажання передати все це своїм нащадкам закладено глибоко всередині кожного. Світ прекрасний у своїй різноманітності, різноманітності культур і способів життя, головне – навчитися мирно співіснувати з носіями інших культур.
З викладених вище причин, нелегальна міграція відноситься до основних викликів і загроз безпеки сучасності разом з транснаціональною організованою злочинністю, незаконним обігом наркотиків і зброї, тероризмом.
А щодо конкретної ситуації у Шегинях, то вона потребує фахової та жорсткої оцінки правоохоронців, а особи, що нехтують чинним законодавством України, – справедливого та невідворотнього покарання!