У Європі багато уваги приділяють Дональду Трампу та тому, хто має представляти ЄС на переговорах із Росією, однак значно серйозніший ризик для України може виникнути у самій Європі. На думку оглядача The Guardian Муджтаби Рахмана, йдеться про можливий прихід Марін Ле Пен до влади у Франції та наслідки такого сценарію для фінансування України, санкцій проти Росії й перспектив членства Києва в ЄС.
Про це йдеться в колонці The Guardian.
Автор вважає, що серйозні переговори про завершення війни навряд чи почнуться до кінця зими, попри активізацію дипломатії в Абу-Дабі. За його оцінкою, Росія, навпаки, має стимули посилювати тиск на Україну в найближчі місяці, намагаючись завдати максимальної шкоди економіці та цивільному населенню.
США вже не настільки незамінні, як раніше
Другий великий європейський фокус — політика Дональда Трампа щодо України.
Проте, на думку Рахмана, цей фактор уже не має такого визначального значення, як два роки тому.
Після повернення Трампа до Білого дому у січні 2025 року США не надавали Україні нової військової допомоги, хоча продаж американської зброї залишається важливим для української оборони.
Окремою проблемою стали американські військові кампанії на Близькому Сході, які посилили дефіцит тих видів озброєнь, які особливо потрібні Україні, зокрема ракет-перехоплювачів Patriot.
Водночас Україна все ще значною мірою залежить від американської системи раннього попередження, особливо для виявлення російських балістичних ракет. Повністю замінити ці можливості Європа, за оцінкою автора, навряд чи зможе до 2030 року.
Головний ризик — вибори у Франції
Саме тому Рахман вважає, що Європі слід значно більше уваги приділяти президентським виборам у Франції.
Якщо Марін Ле Пен прийде до влади, вона може припинити двосторонню французьку допомогу Україні.
Однак значно серйознішим наслідком може стати її позиція щодо бюджету ЄС.
Ле Пен виступає проти збільшення французьких внесків до європейського бюджету та погрожує заблокувати наступний семирічний бюджетний цикл Євросоюзу.
До нього має входити окремий інструмент на €100 млрд для України, який Брюссель розглядає як основу довгострокового фінансування Києва після 2028 року.
Ефект може поширитися на інші країни
На думку автора, справа не обмежиться Францією.
Якщо Париж скоротить підтримку України, це може стати політичним сигналом для інших держав, розташованих далі від російського кордону.
Серед них автор називає Італію, Іспанію, Грецію, Австрію, Угорщину та Словаччину.
У такому випадку основний тягар допомоги може перейти до меншої групи країн Північної та Західної Європи.
Компенсувати скорочення внесків значної частини Південної та Центральної Європи їм буде складно.
Під ударом можуть опинитися три основи підтримки України
Рахман вважає, що президентство Ле Пен може одночасно послабити три ключові елементи європейської політики щодо України.
Перший — фінансування.
Другий — перспектива членства України в ЄС.
Третій — санкційний режим проти Росії.
Для вступу України до ЄС потрібна одностайність країн-членів, а Ле Пен уже виступала проти українського членства.
Автор також зазначає, що сумніви щодо вступу України існують і в інших європейських столицях, навіть якщо публічно їхні уряди підтримують євроінтеграцію Києва.
Французьке вето може вдарити по санкціях
Ще один ризик стосується санкцій.
Ле Пен ще з 2017 року виступає за їхнє скасування.
Економічні санкції ЄС проти Росії мають бути продовжені у липні 2027 року.
Якщо Франція заблокує це рішення, санкційний режим може бути суттєво послаблений або припинений.
Париж також зможе блокувати продовження персональних санкцій та нові санкційні пакети.
Найгірший сценарій — угода на умовах Москви
Далі автор моделює найгірший для України сценарій.
Якщо після зміни політики Франції Європа не зможе підтримувати Україну на нинішньому рівні, Київ може опинитися під сильнішим тиском щодо укладення угоди на російських умовах.
У такому сценарії Росія могла б вимагати конституційного визнання анексії Донецької та Луганської областей, а можливо — також Запорізької та Херсонської.
До цього могли б додатися заборона на вступ України до НАТО, обмеження чисельності Збройних сил і політичні вимоги, які Москва називає “денацифікацією”.
Рахман підкреслює, що це саме гіпотетичний найгірший сценарій, а не прогноз неминучого розвитку подій.
Територіальні поступки можуть викликати політичну кризу
На думку автора, погодження такої угоди могло б спричинити серйозну внутрішню кризу в Україні.
Передача територій вимагала б референдуму.
Автор припускає, що населення могло б відкинути таку угоду, після чого влада опинилася б перед вкрай складним вибором.
Спроба нав’язати домовленості всупереч результатам голосування могла б викликати масові протести, судові спори та кризу в парламенті.
У разі обходу конституційної процедури політична система могла б розколотися на табори — тих, хто вимагав би перегляду угоди, і тих, хто наполягав би на її виконанні.
Удар по економіці та нова хвиля міграції
Політична нестабільність, за цим сценарієм, могла б швидко перекинутися на економіку.
Інвестори та донори могли б призупинити проєкти відбудови через ризик нового російського нападу.
Мільярди потенційних інвестицій опинилися б під загрозою.
Автор також припускає нову хвилю виїзду українців до країн Європи, особливо якщо мирна угода не міститиме переконливих гарантій безпеки.
Проблемою можуть стати й озброєні групи
Ще один ризик, який описує The Guardian, — частина українських військових може не погодитися з передачею територій.
У такому випадку окремі підрозділи могли б продовжити бойові дії на окупованих територіях.
Це, своєю чергою, могло б дати Москві привід заявити про порушення домовленостей і знову розгорнути масштабні бойові дії.
Росія може використати паузу
Найнебезпечнішим наслідком автор вважає можливість для Росії використати мирну паузу для відновлення армії та економіки.
Після цього Москва могла б знову скористатися слабкістю України.
У такому сценарії Європа отримала б біля своїх кордонів політично нестабільну, озброєну й розчаровану Україну, а поруч — Росію, яка почувалася б упевненіше після нав’язаного Києву миру.
Чому цей сценарій не є неминучим
Водночас автор наголошує: все це не означає, що саме так і станеться.
Українське суспільство не демонструє готовності до капітуляції, а тиск США поки не змінив громадську думку.
Крім того, щоб Україна справді опинилася в ситуації без вибору, має одночасно збігтися кілька негативних факторів.
США повинні повністю припинити передачу розвідувальних даних і військову підтримку, європейське фінансування має обвалитися без альтернативи у вигляді двосторонньої допомоги, а Росія — провести нову масштабну ескалацію та мобілізацію.
Кожен із цих сценаріїв можливий окремо, але їхнє одночасне втілення автор вважає малоймовірним.
Європа може стати найслабшою ланкою
Головний висновок Рахмана полягає в тому, що стратегія Володимира Путіна багато років базується на прагненні пережити Захід політично та досягти за столом переговорів того, чого Росія не може отримати на полі бою.
І головний ризик для України, на думку автора, тепер дедалі більше пов’язаний не зі США, а з політичними змінами всередині самої Європи.
Саме тому європейським урядам, вважає Рахман, варто готуватися не до оптимістичного сценарію, за якого майбутня влада у Франції пом’якшить свою позицію, а до ситуації, коли Париж справді може суттєво змінити курс щодо України.
Раніше Bloomberg писав, що Європа має лише кілька тижнів, щоб ухвалити ключові рішення щодо підтримки України. Серед них — фінансування Києва, використання заморожених російських активів, посилення ППО та визначення єдиного представника Європи на переговорах.
