Цього тижня президент України Володимир Зеленський відвідав Вашингтон, щоб подякувати Сполученим Штатам за їхню щедрість та просити продовження й збільшення допомоги. У тому числі в межах запиту адміністрації президента США Джо Байдена до Конгресу про додаткові 24 мільярди доларів.
У разі ухвалення цього рішення, воно доведе загальну суму американської допомоги до 135 мільярдів доларів, що, за деякими підрахунками, становить 223 мільйони доларів на день від початку повномасштабної війни. Можливо, настав час відкрити нове джерело фінансування, перш ніж американська щедрість вичерпається, запитує оглядач The New York Times Брет Стівенс. Він зазначає, що джерело допомоги можна знайти з боку Росії.
З моменту вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року Сполучені Штати і наші демократичні партнери заморозили близько 300 мільярдів доларів активів російського центрального банку, що становить трохи менше половини валютних і золотовалютних резервів Кремля. Відтоді дехто з нас наполягає на тому, що ці гроші мають бути передані Україні – і як питання справедливості, і як стримуючий фактор проти такого роду агресії. Як сказав колишній міністр фінансів США Ларрі Саммерс, «грабіжники банків не повинні очікувати, що банки будуть шанувати їхні сейфи».
Поки що адміністрація Байдена з цим не погоджується.
«Зараз у Сполучених Штатах не було б законним захоплення урядом російських активів», – заявила у травні 2022 року міністр фінансів США Джанет Єллен.
Журнал The Economist стверджує, що такі заходи порушуватимуть міжнародне право, і є побоювання, що вони також зашкодять американським економічним інтересам, оскільки іноземні країни прагнуть дедоларизувати свої економіки.
Але ці заперечення самі по собі є хиткими. Ретельно аргументований і вичерпно досліджений 184-сторінковий звіт, розповсюджений цього тижня серед журналістів, урядовців та лідерів неурядових організацій Ініціативою «Відродження демократії» (RDI), показує, чому.
Провідним автором звіту є Ларрі Трайб з Гарварду, легендарний професор ліберального права, з яким я багато в чому не згоден, але не в цьому. Головний висновок звіту полягає в тому, що президент США має широкі повноваження відповідно до Закону про міжнародні надзвичайні економічні повноваження 1977 року, або I.E.E.P.A., передати заморожені російські активи в Україну.
«I.E.E.P.A. чітко визначає, що президент може «розслідувати», «блокувати», «регулювати», «спрямовувати і примушувати», «анулювати», «визнавати недійсним» і «запобігати або забороняти» передачу власності від однієї особи до іншої», – пишуть Трайб і його колеги. – «Ці повноваження стосуються передачі «будь-яких прав, повноважень або привілеїв» щодо власності, в якій зацікавлена іноземна держава і яка підпадає під юрисдикцію Сполучених Штатів».
Минулі президенти вже використовували ці повноваження: Джордж Буш-молодший заморозив активи Іраку в США після його вторгнення в Кувейт, і в кінцевому підсумку передав їх Комісії ООН з компенсації жертвам агресії Саддама Хусейна.
А як щодо «суверенного імунітету» Росії, правової доктрини, згідно з якою держава має імунітет від рішень або покарань іноземних судів? Це один з аргументів, який іноді висувають проти передачі російських активів Україні. Він також не відповідає дійсності.
«Це доктрина, яка застосовується лише в судовому процесі, а не для того, щоб перешкоджати зовнішній політиці країни, відображеній у виконавчій чи законодавчій діяльності», – написав мені в електронному листі Трайб. – «Немає жодних підстав стверджувати, що Росія може порушувати суверенітет України, посилаючись на свій власний суверенітет як на непорушний щит».
У міжнародному праві існує усталена доктрина «контрзаходів» – дій, які в іншому випадку могли б порушувати міжнародне право, але є законними, «оскільки вони вживаються проти іншої держави за міжнародно-протиправне діяння», – зазначається у звіті Трайба.
Принцип простий: Порушники міжнародного права не мають права вето на покарання за свої порушення.
Нарешті, існує аргумент, що Сполучені Штати можуть зазнати довгострокової економічної шкоди, якщо інші країни уникатимуть розміщувати тут свої гроші, побоюючись, що їх у них заберуть. Я поставив цей аргумент Саммерсу, який визнав, що існує ризик того, що Сполучені Штати діятимуть в односторонньому порядку, без координації з європейськими країнами, де наразі заморожена більша частина російських коштів.
«Ідея полягає в тому, щоб зробити це на багатосторонній основі», – сказав він мені. – «Якщо інші цього не зроблять, може статися втеча від долара. Але якщо це буде зроблено всіма основними валютами, куди люди будуть переводити свої гроші?»
Саммерс є потужним прихильником передачі коштів в Україну. Не останнім його аргументом є те, що Рубікон вже перейдено. Ми заморозили російські активи і оголосили президента РФ Владіміра Путіна військовим злочинцем; немислимо, що гроші коли-небудь будуть розморожені, окрім як для фінансування відновлення України. То чому б не зробити це зараз, коли додаткове фінансування може прискорити перемогу України, допомогти її народу, який перебуває під обстрілами, і надіслати потужний сигнал Кремлю та іншим потенційним агресорам, що фінансова ціна вторгнення настільки ж незліченна, наскільки й висока?
Адміністрація Байдена склала почесний послужний список правильних дій щодо України – але, як правило, трохи запізно до цього повертається. Допомога в перемозі над Росією за її ж гроші є життєво важливою для цих зусиль. Моральна логіка переконлива. Юридичні підстави зрозумілі. Настав політичний момент.