Західні медіа стверджують, що Володимир Путін продовжить шантажувати Європу можливістю відключення подачі газу й російського президента більше не цікавлять багатомільярдні втрати "Газпрому". А що його цікавить?
Перемога у війні над Україною. І задля цього Путін готовий заморозити Європу. Якщо нещодавно у Тегерані він стверджував, що для подачі газу необхідно "тільки" погодитися із сертифікацією "Північного потоку-2", тепер ставки є ще вищими: треба відмовитися від санкцій проти Росії та припинити військову підтримку України. Отакої!
Можуть сказати, що зменшення обсягів подачі газу – це сильний козир, зважаючи на залежність багатьох європейських країн від цих поставок. Але шантаж – це завжди провальна політика. Донедавна Путін шантажував Україну. Теж, до речі, неприйнятними вимогами – визнати російський статус анексованого Криму, погодитись із "незалежністю" окупованого Донбасу, роззброїтися, "денацифікуватися". Наразі починаються спроби застосувати той самий підхід до європейських країн.
Політика – навіть силова політика, навіть середньовічна політика, категоріями якої продовжує мислити Путін – це завжди мистецтво можливого та розуміння, як можна виграти, коли ти не принизив противника, не розтоптав його честь. Але російський президент, здається, переймається абсолютно зворотним. Йому треба не виграти, а принизити, розтоптати, публічно продемонструвати, що жодні компроміси є неприйнятними. Але це – не політика, це поведінка «гопника» у пітерському підворітті. За два з лишком десятиліття перебування на верхівці влади Путін так і не зрозумів, що це таке – державна діяльність. Його політична кар'єра стрімко пішла вгору, коли він забезпечував демонстрацію спілкування зненавидженого його попередником Борисом Єльциним генерального прокурора Росії Юрія Скуратова з дамами «низької соціальної відповідальності» – прямо на телевізійних екранах. Жоден російський чиновник не пішов на таку ницість, а Путін зміг! Його популярність у розбурханого натовпу знову почала набирати обертів, коли він "приєднав" до Росії чужу територію. Жоден радянський чи російський політик з часів Другої Світової війни не пішов на таке кричуще порушення міжнародного права – а Путін зміг! І тепер ми всі думаємо, що ж він ще зможе. Заморозити Європу? Застосувати хімічну чи ядерну зброю? І це – політика?
Ні, звичайно. Шантаж – не політика, а демонстрація політичного безсилля. Прагнення принизити ніколи і ніде не призводило до успіху, а закінчувалося лише крахом тих, хто робив ставку на навмисну неповагу до права приймати суверенні рішення. Так буває і у звичайному повсякденному житті, так буває і у політиці – шантажист програє рано чи пізно. Путін може скорочувати обсяги газу. Путін може погрожувати європейцям. Так він тільки ще більше доведе, наскільки він є небезпечним і покаже, чому будь-які домовленості із ним приречені на провал.