Під Харковом відбудували амбулаторію, яку понівечили російські снаряди. Щодня на прийом записуються десятки пацієнтів – ті, хто пережив окупацію та масовані ворожі обстріли.
Серед людей почастішали випадки ранніх інфарктів та серцевих хвороб, йдеться в матеріалі ТСН.
У розбитому селі під Харковом, яке пережило і окупацію, і обстріли рашистів, орки хазяйнували понад місяць, за цей час перетворили населений пункт на руїни. На в’їзді і досі лежить башта від російського танку, проте на сусідній вулиці кипить життя. Тут відкрили оновлену амбулаторію, тож пацієнти із застудою, серцевими нападами та підвищеним тиском – чекають на прийом.
Поки сидять у черзі, діляться спогадами про останні десять місяців життя. Розповідають, село нещадно бомбили, тож щоб вижити, ховалися у підвалах. Та найстрашніше було, твердять, коли тут були росіяни. “Там зґвалтували мою дочку у школі. Вона зараз у Польщі. Він прийшов туди і почав стріляти, щоб ми стали на коліна і вибрав її. Її цілу ніч не було. Вранці привів з порізаною щокою та відрізним волоссям”, – розповідає жінка.
Через жахи окупації в селян виникли нові і загострилися старі хвороби. Про лікування тоді ніхто і не думав – снаряди росіян знищили єдиний медзаклад ще у лютому. Від прямого влучання обвалився дах, зруйнувало стіну, винесло усі вікна. “Тут не було стелі. Тут був прямо прострілений дах. Ну, тобто вся стеля лежала внизу”, – розповідають люди.
Лікарі, що залишилися, перев’язували поранених у підвалах та ризикуючи життям вивозили тяжкохворих у зону, де їх могли забрати швидкі. “У нас не було ні польового шпиталю. Цього не було нічого. Тобто ми самі з сумочками з перев’язочними якимись. Була можливість – вибігав. Бігав до сусіднього будинку. Не було – привозили до нас”, – розповідає медсестра Жанна.
“Ну, а як, якщо люди стікають кров’ю? Якщо у людей рани… Їх же треба рятувати. А якщо жінка народжує? Ну, як її залишати? А все в підвалах, все в льохах, бо інакше ж ніяк. Їхали з виклику, а на нас танк їхав. У кювет стрибнули, а він проїхав, так і фіуу”, – пригадує сімейна лікарка Тетяна Панська.
У легковому автомобілі за раз могли вивезти лише двох поранених. Лікарі благали окупантів про коридор без обстрілів, але ті не погодились. “Як лотерея. Проїдете – проїдете. Не було того, що вони припиняли стріляти. Снаряди як літали, так і продовжували літати”, – каже лікарка.
Відбудувати цю амбулаторію вдалось вже після контрнаступу збройних сил. Її відновили коштами іноземних благодійників. “Дуже хотіли зробити усе до холодів, щоб лікарня могла функціонувати. Ми вставили вікна, ми перемонтували дах, ми ремонтували стіни. Ми ремонтували багато кабінетів, в яких було зруйновано майже все. Росіянам нас не зламати. Ми вже сьогодні усе робимо”, – каже директорка ГО “Пацієнти України” Марія Гришина.
Після окупації у пацієнтів масові скарги на тривожність, безсоння та болі у серці. Лікарі кажуть, негайна допомога потрібна чи не кожному. “Почастішали випадки інфарктів міокарда, інсультів. Проблеми розпочалися вже після того, як люди повернулися після окупації”, – кажуть лікарі.
За даними МОЗу, на Харківщині окупанти пошкодили майже дві сотні медзакладів та ще 19 – зруйнували вщент, без можливості подальшого відновлення, їх треба будувати знову.