Європейські столиці дедалі більше побоюються, що переговори США, Росії та України можуть пройти без їхньої прямої участі, хоча майбутні домовленості безпосередньо впливатимуть на безпеку континенту. Водночас усередині Європи немає єдності щодо того, хто саме має представляти її інтереси і як варто вести діалог із Володимиром Путіним.
Про це пише Financial Times.
Європу непокоїть перспектива переговорів без неї
Занепокоєння в європейських столицях посилилося на тлі підготовки тристоронніх переговорів США, Росії та України в Абу-Дабі.
Європейські уряди побоюються, що під час цих консультацій можуть ухвалюватися рішення з далекосяжними наслідками для безпеки континенту без їхньої безпосередньої участі.
Особливе занепокоєння, за даними FT, викликає те, що Вашингтон і Москва потенційно можуть домовлятися про питання, які стосуються самої Європи, зокрема про безпекові гарантії для Росії або можливі обмеження для НАТО.
Один із високопоставлених європейських дипломатів сформулював проблему так: перш ніж обирати представника Європи, їй спочатку потрібно отримати місце за столом переговорів.
За його словами, Кремль не зацікавлений у тому, щоб допустити європейців до переговорного процесу, а натомість прагне вести діалог безпосередньо з Дональдом Трампом і посилювати тиск на Володимира Зеленського.
Дзвінок Стубба і Стьоре викликав суперечку
Дискусія всередині Європи загострилася після того, як президент Фінляндії Александр Стубб і прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре провели телефонну розмову з Путіним.
Вони організували контакт без попереднього схвалення ЄС, що викликало критику з боку низки європейських країн.
Стьоре пояснив, що не розраховує змінити позицію Путіна, але вважає важливим безпосередньо донести до нього європейську позицію.
Він також заявив, що стурбований тим, чи отримує Кремль повну картину європейських поглядів, коли переговори ведуть лише американці.
Однак у Данії, Італії та Литві таку тактику сприйняли критично.
Міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс заявив, що будь-які контакти з Росією мають спиратися на спільну позицію, реальні важелі впливу та чіткий перелік європейських вимог.
За його словами, окремі контакти з Путіним без єдиного порядку денного раніше не давали Європі результату.
Кремль не хоче бачити ЄС за столом
Москва публічно демонструє, що не вважає участь Європейського Союзу необхідною.
Речник Путіна Дмитро Пєсков заявив, що тристоронні переговори не передбачають участі ЄС і що такі учасники, на думку Кремля, не потрібні.
Сам Путін при цьому схвально відгукнувся про контакт зі Стуббом і Стьоре, заявивши, що в Європі є політики, які прагнуть не “стратегічної поразки Росії”, а відновлення діалогу.
Директор Carnegie Russia Eurasia Center у Берліні Александр Габуєв вважає, що Москва не заперечує проти того, щоб Європа була частиною політичного процесу, але воліла б, аби вона не мала прямого впливу на переговори.
На його думку, Кремлю вигідніше, щоб Трамп сам тиснув на європейських союзників і переконував їх погоджуватися з домовленостями Вашингтона і Москви.
У Європи є важелі, але бракує дипломатичного впливу
Financial Times наголошує, що Європа має значні інструменти впливу.
Йдеться про санкції проти Росії, понад €200 млрд заморожених російських активів і перспективу членства України в Європейському Союзі.
Попри це, європейським урядам поки що не вдалося перетворити свою економічну та політичну вагу на відповідний дипломатичний вплив.
За словами співрозмовників FT, і Вашингтон, і Київ дедалі більше визнають, що без Європи реалізація будь-якої остаточної домовленості буде складною.
Однак безпосередньої участі в основних переговорах європейські столиці досі не мають.
Хто може представляти Європу
Окрема проблема — хто саме має говорити від імені Європи.
Четверо європейських дипломатів повідомили FT, що США та Україна розглядають формат так званої E3 — Великої Британії, Франції та Німеччини — як найімовірніший механізм європейського представництва.
За словами одного зі співрозмовників видання, спецпредставник Трампа Стів Віткофф і зять президента США Джаред Кушнер минулого місяця обговорювали це з українськими представниками в Києві.
Тоді, за його словами, сторони дійшли висновку, що саме E3 може стати основним каналом участі Європи.
Втім, такий формат створює іншу проблему.
Менші європейські держави побоюються, що три найбільші країни можуть почати говорити від імені всього континенту без достатнього врахування позицій інших членів ЄС.
Через це всередині Європи триває суперечка навіть щодо самої моделі представництва.
Німеччина намагається применшити конфлікт
У Берліні намагалися знизити градус суперечки навколо дзвінка Стубба і Стьоре Путіну.
Один із німецьких чиновників зазначив, що Норвегія та Фінляндія діяли від свого імені, попередили партнерів до розмови та поінформували їх після неї.
За його словами, під час контакту вони відстоювали позиції, які й раніше були частиною європейського підходу.
Проте всередині самої Німеччини звучить і критика.
Депутат Бундестагу Норберт Реттген заявив, що самостійно організовані телефонні розмови не повинні бути моделлю поведінки для Європи.
На його думку, такі контакти можуть створювати хибне враження, ніби Путін справді зацікавлений у серйозних переговорах.
Європа досі не має спільної стратегії
Суперечка навколо контактів із Кремлем показує ширшу проблему.
Одні європейські країни вважають, що з Путіним потрібно підтримувати прямий канал зв’язку, навіть якщо шанс вплинути на його позицію мінімальний.
Інші переконані, що окремі переговори лише послаблюють європейську єдність і дають Москві можливість грати на розбіжностях між союзниками.
Сам Стьоре визнав, що Норвегія та Фінляндія не просили підтримки ЄС перед дзвінком саме тому, що знали про різні погляди всередині Європи.
Росія може не поспішати з реальними переговорами
Александр Габуєв вважає, що Москва навряд чи зацікавлена у справді серйозних переговорах про завершення війни найближчим часом.
За його оцінкою, Кремль може розраховувати на те, що зимова кампанія масованих повітряних ударів ще більше послабить переговорні позиції України.
Саме після цього, на його думку, Росія може вважати момент для переговорів вигіднішим.
Габуєв зазначає, що європейцям варто бути готовими до моменту, коли переговорне “вікно” справді відкриється.
Проблема полягає в тому, що на той час Україна може опинитися у складнішому становищі, ніж зараз.
Європа боїться запізнитися
Financial Times описує ситуацію як стратегічну дилему для Європи.
З одного боку, континент має значні економічні й політичні важелі та без його участі буде складно реалізувати питання санкцій, євроінтеграції України чи довгострокових гарантій безпеки.
З іншого — Москва не хоче бачити ЄС безпосереднім учасником переговорів, а самі європейські країни досі не домовилися, хто саме має їх представляти.
У результаті Європа ризикує опинитися в ситуації, коли США, Росія та Україна почнуть обговорювати ключові параметри майбутнього врегулювання, а європейські столиці намагатимуться впливати на процес уже після того, як основні рамки домовленостей будуть сформовані.
Раніше “Головне в Україні” повідомляло, що Володимир Зеленський обговорив із президентом Фінляндії Александром Стуббом і прем’єр-міністром Норвегії Йонасом Гаром Стьоре їхню розмову з Володимиром Путіним та подальші дипломатичні кроки щодо завершення війни.
