Поліпропілен PP та поліетилен PE використовують для ємностей, футерування, труб, захисних панелей, напрямних та інших промислових виробів. Обидва матеріали стійкі до вологи та багатьох хімічних середовищ, але поводяться по-різному при нагріванні, ударах та механічному навантаженні. Поліпропілен жорсткіший і краще зберігає форму при підвищеній температурі, а поліетилен еластичніший і стійкіший до ударів і холоду.
Як вибрати матеріал під умови експлуатації
Для зварних технологічних ванн, резервуарів та повітроводів усередині цеху частіше використовують поліпропілен. Його більш висока жорсткість дозволяє стінкам менше прогинатися, а робоча температура у PP вища, ніж у більшості марок PE-HD. Тому з нього виготовляють ємності для водопідготовки, гальванічних ліній, мийних установок та хімічного обладнання.
Якщо виріб працює на вулиці або регулярно зазнає ударів, частіше розглядають поліетилен. PE-HD зберігає ударну в’язкість за негативних температур, тому підходить для зовнішніх баків, захисних елементів, вкладишів і деталей, які можуть працювати взимку. До речі, замовити матеріали можна в онлайн-каталозі продукції Elektro Plast , там же уточнити всі деталі та порівняти характеристики.
Різниця особливо помітна у конкретних завданнях:
- для технологічних ванн та зварних ємностей частіше вибирають PP завдяки його жорсткості та стійкості до підвищеної температури;
- для зовнішніх баків та резервуарів частіше використовують PE-HD, оскільки він краще переносить мороз та ударні навантаження;
- для повітроводів та захисних корпусів зазвичай застосовують PP, якщо потрібна жорстка листова конструкція;
- для футерування бункерів і жолобів використовують PE-HD або PE-UHMW завдяки їх стійкості до ударів та абразивного зносу;
- для направляючих конвеєрів частіше вибирають PE-UHMW із-за низького тертя та високої стійкості до стирання;
- Для деталей поруч із нагрітим обладнанням зазвичай застосовують PP, якщо робоча температура знаходиться в допустимому діапазоні для конкретної марки.
Після попереднього вибору окремо перевіряють хімічну сумісність. Обидва матеріали стійкі до багатьох кислот, лугів і сольових розчинів, але сильні окислювачі, розчинники та висока температура можуть суттєво змінити результат. Для ємності з реагентом недостатньо знати лише назву полімеру – потрібна таблиця стійкості конкретної марки при заданій концентрації та температурі.
Є різниця і під час проектування конструкції. Поліетилен сильніше розширюється і легше прогинається, тому довгим листам та великим стінкам потрібні правильно розраховані опори та компенсація температурного розширення. Поліпропілен жорсткіший, але при низькій температурі стає більш чутливим до удару. Ці властивості потрібно враховувати ще до зварювання і розкрою, інакше матеріал, що підходить по хімічній стійкості, може виявитися невдалим вже в готовому виробі.
