Після початку масованої війни Росії проти України 24 лютого в одну лише Німеччину прибуло понад мільйон українців та українок, які рятуються від бойових дій у себе на батьківщині. Що то за люди? Чому приїхали саме до Німеччини? Чи надовго? На ці та багато інших питань відповідає перше репрезентативне дослідження, яке провели три німецькі соціологічні інститути спільно з Федеральним відомством у справах міграції та біженців (BAMF).
80%, що тікають з України – жінки
Порівняно з колишніми притоками біженців до Німеччини українці мають суттєві відмінності, зазначила Сабіне Цінн із Німецького інституту економічних досліджень (DIW) у Берліні, представляючи 15 грудня результати опитування на прес-конференції у Берліні.
По-перше, українцям не потрібна віза для в’їзду до країн ЄС. По-друге, згідно з директивою Євросоюзу, вони одразу отримують тимчасовий захист без затяжної процедури розгляду клопотання про надання притулку (Asyl). І, нарешті, по-третє, українським чоловікам призовного віку через загальну мобілізацію заборонено виїзд з України.
Тому не дивно, що переважна більшість втікачів з України – жінки (80%), майже половина з яких (48%) мають малолітніх дітей. А що є 20% біженців з України чоловічої статі? Чи багато серед них тих, хто ухилився від мобілізації?
Чи багато тих, хто втік від мобілізації?
Точно відповісти на це запитання кореспондента DW автори дослідження не змогли. Але Катаріна Шпіс із Федерального інституту вивчення народонаселення (BiB) підкреслила, що 71% українців прибули до Німеччини разом із членами сімей – дружинами, дорослими доньками та онуками. 6% приїхали до дружин, які вже перебували в Німеччині. 16% – неодружені чоловіки та без дітей.
Це, однак, не означає, що ці 16% – ті, хто втік від мобілізації. Серед них багато людей похилого віку та інвалідів, яких в армію не призивають, підкреслила Катаріна Шпіс. А Герберт Брюкер з Інституту вивчення ринку праці та професій (IAB) додав, що й деяким чоловікам призовного віку дозволяється виїзд із України за сімейними обставинами.
Чому біжать і чому до Німеччини?
Практично всі опитані в Німеччині українці та українки (96%) заявляють, що тікають від війни. Дехто додає, що і від економічних негараздів. Це підтверджують і райони їхнього колишнього місця проживання.
Дві третини – з регіонів, охоплених бойовими діями: зі сходу (32%), півдня України (14%) та з Києва (19%), зазначила Катаріна Шпіс. А Німеччину, за її словами, обирають тому, що у багатьох тут уже є родичі, друзі та знайомі.
Ця обставина дуже полегшує українським біженцям пошук житла. Так, лише 9% із них продовжують досі жити у гуртожитках, 17% – у готелях та пансіонах. Решта вже знайшли собі дах над головою – або у родичів, друзів і знайомих, або мають окрему квартиру (60%).
Українські біженці на німецькому ринку праці
Середній вік українських біженців у Німеччині – 28 років. Це молодше, ніж загалом населення і України, і Німеччини. Рівень освіти у них – значно вищий за середній. Вищі мають 72% опитаних за 50% у середньому по Україні та 33% – у Німеччині.
Щоправда, зауважив Герберт Брюкер, українську та німецьку системи освіти не можна порівнювати безпосередньо, оскільки в Німеччині багато речей викладаються в рамках так званої дуальної, а не вищої освіти, в Україні ж – лише у ВНЗ.
У середньому 18% українських біженців (серед чоловіків 24%) після півроку вже знайшли собі роботу в Німеччині, і з кожним місяцем їх стає дедалі більше. Ця частка значно вища, ніж серед біженців з інших країн. Суперництва з місцевими кадрами на німецькому ринку праці експерти не очікують. Навпаки, за їхніми словами, українські біженці допомагають пом’якшити дефіцит робочих рук, що зростає в Німеччині.
При цьому добре німецьку мову знають лише 4% опитаних, 80% – погано чи зовсім ніяк. Але половина всіх біженців справно відвідує мовні курси, третина ще й інтеграційні.
Приїхали, щоб залишитися?
Українські біженці в Німеччині користуються тими самими соціальними благами, що й корінні мешканці країни. Приблизно 60% із них живуть на державну допомогу, і соціальне відомство оплачує їхнє житло. Це, однак, означає, звернув увагу Герберт Брюкер, що 40% жодної допомоги від німецької держави таки не отримують, хоча частка працюючих не перевищує п’ятої частини.
34% українських біженців, згідно з дослідженням, хочуть залишатися в Німеччині до закінчення бойових дій на батьківщині, 26% планують залишитися тут назавжди, 11% – ще на кілька років, 2% – максимум на рік. Інші ще не вирішили, чи залишаться вони в Німеччині і на який термін.
91% українських сімей у Німеччині кажуть, що їхні діти шкільного віку ходять до німецької школи. А майже чверть зазначає, що діти навчаються паралельно ще й онлайн в одній із українських шкіл. Особливо високий цей показник серед українських біженців, які бажають після війни повернутися на батьківщину.
Питання про політичну орієнтацію чи, наприклад, про ставлення до нетрадиційних сексуальних стосунків та форм шлюбу українським біженцям поки що не ставили. У січні планує провести ще одне, більш докладне опитування.