Небажання Німеччини купувати танки пояснюється її історією та політикою. Постнацистська огида до війни та відданість сприянню миру шляхом взаємодії поєднується зі старою пристрастю до Росії та глибокою огидою до військового керівництва.
З моменту поразки нацизму Німеччина свідомо присвятила себе просуванню «миру» та інтеграції в європейський і трансатлантичний порядок безпеки. Німеччина побудувала свою післявоєнну економіку на дешевих російських енергоносіях і нібито аполітичній торгівлі з Центральною та Східною Європою, Радянським Союзом і Китаєм, вважаючи, що торгівля породжує зміни, якимось чином пом’якшуючи авторитарні режими, повідомляє NYT.
Російське вторгнення в Україну кинуло виклик всьому цьому. Для Німеччини це стало психологічним шоком. Ця дезорієнтація очевидна у небажанні Німеччини поки що надіслати Україні свій Leopard 2 або дозволити іншим країнам зробити це. Така позиція створила ризик ізоляції Німеччини та роздратування її союзників.
«Небажання Німеччини тут можна описати одним словом, і це «історія», — сказав Стівен Е. Сокол, президент Американської ради з Німеччини.
«Німці хочуть, щоб їх сприймали як партнера, а не агресора, і вони особливо чутливі до поставок зброї в регіони, де німецька зброя історично використовувалася для вбивства мільйонів людей», – сказав він, посилаючись на Росію, Польщу та Україну. «Люди не хочуть, щоб німецька зброя на передовій використовувалася для вбивства людей у цих регіонах».