Щоб оцінити перспективи на майбутній рік, Politico звернувся до аналітиків, чинних офіцерів і військових експертів із проханням висловити думку про перебіг війни РФ проти України.
Ніхто не зміг дати точну дорожню карту на 2024 рік, але всі погодилися, що три основні чинники визначатимуть траєкторію розвитку подій у найближчі місяці.
По-перше, цієї весни необхідно стримати очікування, оскільки Україна не матиме ні техніки, ні особового складу, щоб почати значний контрнаступ.
По-друге, Росія за допомогою союзників домоглася переваги в артилерії і, разом з невпинними наземними атаками, б’є нею по українських позиціях.
По-третє, без західних засобів ППО і ракет дальньої дії, а також артилерійських снарядів, Києву буде важко організувати надійну, стійку оборону.
“Рік буде складним, ніхто не може передбачити, з якого напряму піде Росія і чи просунемося ми цього року”, – каже український військовий аналітик Тарас Чмут.
Після багатьох тижнів кровопролитних боїв російські війська остаточно взяли Авдіївку. Не роблячи перепочинку, військові розпочали атаки на інші українські опорні пункти та логістичні вузли: Работине в Запорізькій області, Куп’янськ на Харківщині та Часів Яр на Донеччині.
“Критичним фактором є здатність України зайняти вигідні оборонні позиції”, – на умовах анонімності сказав Politico чинний німецький офіцер.
На додаток до зневаги до власних втрат, Росія змогла подолати українську оборону завдяки перевазі в артилерії. Оцінки щорічного виробництва і купівлі снарядів у Росії варіюються від 1 мільйона до 4,5 мільйона. “Цей обсяг значно перевищує кількість артилерійських боєприпасів, наявних в України”, – зазначається в дослідженні міністерства оборони Естонії. Росії також допомагають поставки безпілотників з Ірану і до мільйона снарядів з Північної Кореї.
Україна, тим часом, відчуває брак снарядів, що змушує її війська обмежувати кількість пострілів і покладатися на альтернативні технології, такі як безпілотники, щоб стримати російські атаки. Київ намагається збільшити внутрішнє виробництво, але прогрес іде повільно.
Під час телефонної розмови, що відбулася 20 лютого, між міністром оборони України Рустемом Умеровим, головкомом ЗСУ Олександром Сирським і главою Пентагону Ллойдом Остіном було визначено пріоритети України щодо нових озброєнь і техніки на найближчі місяці.
За словами одного зі співрозмовників Politico, ці запити відображають деякі важливі зміни в тому, як українці планують воювати цього року, і свідчать про те, як змінився хід військового конфлікту з перших днів.
Як завжди, список поповнюється системами ППО, але замість винищувачів або танків Києву потрібні безпілотники для спостереження і нанесення дальніх ударів, а також системи радіоелектронної боротьби для глушіння російських безпілотників і балістичних ракет.
За словами старшого наукового співробітника аналітичного центру Royal United Services Institute Джастіна Бронка, від того, наскільки успішно Захід найближчими місяцями постачатиме Україну, залежить, чи вдасться їй вистояти цього року.
За даними американської розвідки, з початку бойових дій 315 000 російських солдатів було вбито або поранено, але Кремль продовжує постачати нових людей. Минулого року Володимир Путін заявив, що в Україні перебувають 617 000 солдатів. Населення Росії втричі перевищує населення України, що дає змогу Путіну поки що уникати нової мобілізації і покладатися на контрактні війська і вербування ув’язнених.
Чисельність армії України становить 800 000 осіб, а резервістів – понад мільйон. Однак ЗСУ потрібно більше людей, щоб мати можливість відпустити з фронту виснажених солдатів і сформувати нові частини з навчених і відпочилих військовослужбовців.
Цей рік “буде роком стратегічного будівництва та оборони як для України, так і для євроатлантичного співтовариства – часом створення необхідної військової та промислової бази… До 2025 року Україна зможе володіти достатніми навичками і засобами для перемоги над Росією”, – заявив міністр оборони Естонії Ханно Певкур.
Ще одне завдання для України – зберегти віру. 85% населення, як і раніше, вірять у перемогу своєї країни, але дедалі менше людей можуть описати, який вигляд матиме ця перемога і коли вона настане. Песимізм багато в чому пояснюється тим, що останніми місяцями постачання допомоги сповільнилося.
Однак для колишнього командувача сухопутними військами США в Європі генерала Бена Ходжеса той факт, що Україна підтримує життєздатну оборону і зберігає рішучість, є приводом для позитивного настрою. “Зачекайте, ця війна триває вже 10 років, у Росії є всі переваги, проте за 10 років вона займає тільки 18% території України… Вони втратили півмільйона солдатів, Чорноморський флот із кожним днем стає дедалі гіршим, а ВПС не можуть домогтися переваги в повітрі… Я думаю, що Росія насправді перебуває у гіршому становищі, ніж ми думаємо”, – каже Ходжес.