Українська армія прорвалася на окупований лівий берег Дніпра. Декілька днів тому українські війська зайняли селище Кринки, а добу тому перекинули туди важку техніку. ВВС вдалося поговорити з кількома російськими військовими, які бояться, що бої під Кринками стануть “самогубством” для них.
Джерела ВВС в російській армії підтвердили, що ЗСУ не тільки перейшли на окуповану Росією територію і зайняли плацдарм на лівому березі річки Дніпро в Херсонській області, а й почали переправляти туди військову техніку. Як кажуть джерела ВВС у ЗСУ, з цієї точки ЗСУ хоче розпочати масштабніший наступ — розділити російські війська і перерізати їхню лінію постачання.
“Так, вони на нашому боці. У районі Кринок закріпилися. Близько 500 українців там точно є”, – розповіли військові одного із російських батальйонів.
Військові РФ, крім того, розповіли, що перед проривом та захопленням Кринок уздовж окупованого берега Дніпра начебто їздили кілька диверсійно-розвідувальних груп ЗСУ. Вони начебто були на “Газелі” та “Жигулях”, одягнені російськими військовими, пожежниками чи співробітниками МНС.
“Під’їжджали майже впритул до позицій. Поки наші дивилися – їх усіх валили”, – каже джерело ВВС.
Після тих нападів через Дніпро переправилися піхотинці та зайшли через ліс у Кринки.
“19, 20, 21 жовтня нас розбили тут сильно. Але потім нам надіслали морських піхотинців, і ми вижили лише завдяки цьому. Танків їх тут не бачив, вони їх підганяли з того берега і в районі Антонівки смалили. Але вони захопили кілька наших машин”.
Українські військові використали та продовжують використовувати човни, які можуть йти зі швидкістю 100 км/год, а восени, у сильному тумані їх складно відстежити, каже один з російських військових.
Ще ЗСУ начебто використовували вертоліт, який, діючи в районі лівого берега, летів дуже низько і обстрілював позиції росіян некерованими ракетами, а потім відлітав назад.
“Уже кілька людей потрапили до полону. Зник наш командир із усіма заступниками. В нас важка ситуація. За ніч поклали дві наші роти. Українці закріпилися на нашому боці в районі Кринок, і звідти поки що вибити їх не можемо. Чергуємо не добу через добу, а весь час без замін. Людей нема. Плюс усі бояться…”.
Тиждень тому у російських військових забрали рації на перепрошивку, і шість днів вони воювали без зв’язку. “Діємо, як самі вирішимо, вже шість днів. Наосліп. Зараз затихло все трохи, а так усе ходуном ходить. Бліндаж підкидає”.
Повідомлення про перекидання груп українських військових на лівий берег Дніпра надходили й раніше. Однак тільки недавно почали говорити про появу важкої техніки на лівому березі. Це означає, що ЗСУ змогли здійснити складну операцію з форсування Дніпра з важкою технікою. Щоправда, поки що не зрозумілий масштаб цього плацдарму, кількість техніки і, головне, яка глибина задуму ЗСУ.
Кринки розташовані на схід – північний схід від уже зайнятих українськими військами територій лівобережжя Дніпра в районі Антонівського мосту. З появою ЗСУ ще й у Кринках навколо цього невеликого села, розташованого на дорозі між Новою Каховкою та Олешками, починає розростатися “сіра зона”, російські війська поступово втрачають контроль над територією, маршрути стають небезпечними.
Ситуацію посилює значна різниця висот: розташована на високому правому березі Дніпра українська артилерія має велику перевагу, через що російська армія не може дозволити собі влаштувати масовану атаку на плацдарм, що розширюється. А атаки силами окремих піхотних рот не приносять нічого, окрім втрат.
Після першого прориву українських військ у російських підрозділах, які стояли на передовій із серпня 2023 року, скасували усі відпустки.
“Мали з хлопцями йти у відпустку 23 числа. Усі документи було погоджено, але в останній момент все скасували. Ми тут на межі, стан максимально нестабільний”, — розповідає один із російських контрактників.
У розпорядженні редакції є голосове повідомлення від командира однієї з рот про те, що всі відпустки забороняються щонайменше до лютого — і навіть тоді виїхати зможе одна людина на місяць. Востаннє з батальйону до Росії виїжджали у червні.
Дехто розповідає, що у відсутності відпусток винен один із командирів, який торгував дозволами на поїздки додому.
“Багато хто готовий платити, а ми з пацанами не готові, тому що це повна *** (дурниця) – Ред.”, — каже солдат.
Але прямих доказів цього ВВС знайти не вдалося.
“Що зробити, щоб ця мразота нарешті зрозуміла, що так поводитися під час війни не можна? — каже один із військових. — Я так скажу: у нас такий морально-психологічний стан, що ще трохи й ми просто самі з ним закриємо питання. Єдине, що поки що тримає, — це в’язниця”.
Декілька одиниць важкої техніки українці начебто перевезли на амфібіях на окупований берег Дніпра 9 листопада вранці.
Про це ВВС повідомили троє російських військових, які перебувають на передовій.
“Всі думали, що без понтонного мосту їм не вдасться переправити техніку. Ну, ось мосту в них все ще немає, але вони перетягли амфібіями по річці кілька гармат. Напевно, є підтвердження, що бронетехніка була вже вночі на нашому березі. Плюс у них наші відбиті є”.
Які саме машини втратила російська армія, військовий не сказав.
У цих боях зник командир та його заступники, яких підлеглі звинувачували у торгівлі відпустками.
У телеграм-каналах російських “воєнкорів” є кадри, зроблені раніше, 5 листопада, з камери безпілотника видно, як український транспортер виходить на берег, тягнучи на тросі бронетранспортер “Буцефал”.
“Стратегічно у Кринках нічого важливого немає. Але їм потрібен плацдарм, вони його взяли, розширюють і віддавати не мають наміру, — сказав ВВС один із військових, який перебуває на передовій. – А нам не можна їм лівий берег віддавати. Хоча у нас тут чутки ходять, що ми взагалі повинні відступити і віддати цю частину, залишивши коридор у Крим і на Маріуполь. Але це чутки”.
Після нічного обстрілу ЗСУ, в якому підбили ще два російських БМП, вдень 9 листопада залишки розбитих українцями рот вивели подалі від Кринок.
“Зараз нормально. Але вже говорять, що ми маємо бути готові вийти на Кринки в будь-який момент. Не знаю, як це буде. На старі позиції ми вже не зайдемо. Мені здається, це самогубство туди рухатися. Усі зараз п’ють для сміливості. Розуміють, що швидше за все треба буде йти”.
“Від нашої роти залишилося 26 людей, у першій роті – 24, у другій роті – 27, у третій роті – трохи більше 20… У кожній було приблизно по сто”, – повідомив ВВС один із артилеристів.
Його товариш по службі надіслав літні фото своєї роти: солдати на плацу, солдати прикладаються до ікон, солдати в дорозі. “Майже всіх вже немає”, – написав він.
Військові надіслали відео, ймовірно, з дрона ЗСУ — його розповсюджували українські телеграм-канали. У ролику група російських солдатів намагається втекти з району Кринок у бік лісу, але потрапляє, ймовірно, під кулеметний вогонь. 15 людей падають на місці, ще двох добивають мінометом.
“Щодо підрозділів, що проводять штурми Кринок, скажу коротко: відсутність зв’язку, плюс відсутність вогневої підтримки артилерією, плюс відсутність коригування дій підрозділів із БПЛА у результаті призводить до таких відео, це не фейк, — прокоментував ВВС ці кадри один із військових армії РФ. — Такою є ситуація”.
“Теплинський (колишній голова десантних військ РФ, а тепер ─ командувач угрупуванням військ РФ “Дніпро” — Ред.) не буде ходити і показувати кожному офіцеру, як треба і що треба робити, а включати свою голову деякі великі начальники не хочуть”.
На питання про підкріплення військові, які розмовляли з ВВС, відповіли, що вони чекають на нього з кінця жовтня. Сказали, що днями їм надіслали кулеметника — правда, з радикулопатією, грижею хребта.
“Приїхав кулеметник із хворою спиною, який ледве ходив. Підняти автомат не міг. Не те, що свій кулемет. Він з грижею в спині, розумієте, грижа і кулемет, він н*** його підніме і *** [кінець] йому буде. Таких надсилають тут відбиватися від наступу. Другий приїхав, і в нього напади епілепсії одразу почалися. Його медики з лісу забирали, він мало не помер”, — каже інший військовий, з яким вдалося поговорити ВВС.
“Куди вони у військкоматі дивилися? Людей відправляєте з епілепсією, грижею, ***, куди, ви їх шлете, ***?” – додає він.
Зараз неподалік Кринок міноборони РФ формує нову роту. Штурмувати Кринки начебто підуть морські піхотинці та батальйон “Шторм Z” з колишніх в’язнів і військових, які завинили. Останніх товариші по службі називають живими мішенями: “Це смертники. Їх кидають уперед. Коли по них працює вогонь противника, наші визначають вогневі точки і потім ударів у відповідь завдають”.
Військових із розбитих підрозділів відвели на далекі позиції. “Сподіваюся, нас все ж таки туди не кинуть першими, а підуть морпіхи та десантники, — каже один із солдатів. — І що ми насправді тут робимо, особисто не зовсім розумію. Політики свої ігри мутять, а стільки класних хлопців за це полягли. Хто валяється там біля річки. Тіла навіть до дому не доїдуть. Це все маячня. Ненависті стільки довкола. Усі ненавидять одне одного, а заради чого й навіщо? Я навіть поставити питання тут нікому не можу таке”.
Він вважає, що на війну потрапив через обман: “Я контракт здуру підписав. Гроші були потрібні, розвели мене. Сказали, заробиш, на передову не поїдеш. Будеш на складі працювати. А за місяць я вже був у Херсонській області”.
“За всі гроші, які витратили на війну, можна було зробити всіх щасливими. Побудувати нормальне, освічене суспільство, — міркує він. — Із країни зробити цукерку. А тепер зрозуміло, навіщо всю країну в злиднях тримали. Щоб якщо що дати трохи грошей, і ми робитимемо що завгодно за них. А більшість навіть нічого не встигне зрозуміти. Їм у новинах показують, що йде спецоперація, плани її виконуються, все спокійно, живіть далі. Пекло якесь”.