59-річний Джон Хардінг служив польовим медиком у ЗСУ, коли його взяли в полон російські війська. 20 вересня Хардінга звільнили під час обміну полонених, і він почав розповідати журналістам, що з ним відбувалося.
За його словами, викрадачі тицяли у в’язнів електрошокерами для худоби, а старий дисковий телефон перетворили на знаряддя для тортур.
Військовополоненим наказували набрати номер, а коли диск повертався, їх ударяло електричним струмом. “Дуже винахідливо”, – сказав Хардінг Daily Mail.
Під час свого полону в Донецьку він ділив тісну тюремну камеру з іншими в’язнями, які перебували під замком по 23 години на добу. Хардинг сильно схуд, у нього з’явився біль у спині та руках.
Один із його товаришів помер у полоні. Ті, хто тримав їх у камері, не змогли задовольнити щоденних потреб у ліках 45-річного діабетика Пола Юрі. Він помер у липні, у момент, коли Хардінг знаходився на тренувальному майданчику. Він повернувся до камери і знайшов тіло.
Хардинг був одним із тих, кого угрупування “ДНР” засудило до страти. Його змусили записати прощальне відео для доньки, а потім мали розстріляти.
Навіть коли британцям пощастило на обмін полоненими, вони цього не знали і думали, що їх везуть на смерть.
“Ми були на підлозі вантажівки, і весь цей час я думав, що це наша остання подорож. І коли хтось зрозумів, що ми в Росії, ми такі: “О, чорт!” Ми не були впевнені, що ця подорож не закінчиться тим, що ми будемо прив’язані до стовпа”. Але натомість полонених посадили в літак і зрештою обміняли на Медведчука та інших полонених.