Поки президент Володимир Путін зосереджує свою увагу на війні Росії проти України, його стратегічні союзники по всьому світу почуваються покинутими — або й гірше, пише Bloomberg.
У Венесуелі чиновники тепер вважають, що багаторічні безпекові відносини з Москвою були паперовим тигром. І вони не самі: від Дамаска і Тегерана до Гавани за останні 13 місяців авторитарні режими, які раніше вигравали від тісних зв’язків із Кремлем, зіткнулися з браком російської підтримки тоді, коли вона була найбільш потрібною.
Сирійський диктатор Башар Асад утік до Москви після того, як російська військова підтримка зійшла нанівець. Куба, залишившись без покровителя, стикається з гуманітарною кризою, яку деякі вважають такою, що може зробити її наступним доміно, яке впаде. Іран зазнав бомбардувань з боку США минулого року, і тепер верховний лідер аятола Алі Хаменеї стикається з внутрішніми протестами екзистенційного масштабу, а також із загрозою подальших військових дій США.
Найбільш промовистим символом неуважності Росії може бути доля венесуельського Ніколаса Мадуро, який томиться у в’язниці в Нью-Йорку. Поки залишки державного апарату безпеки проводять розбір того, як їхнього лідера захопили США, чиновники приватно висловлювали розчарування через те, що кубинські та російські партнери не змогли допомогти захистити його, повідомили люди, обізнані з цим питанням.
Попри неодноразові публічні сигнали президента Дональда Трампа про намір усунути Мадуро, чиновники в Каракасі скаржаться, що кубинські та російські розвідувальні служби, на які вони покладалися значною мірою у питаннях безпеки, не змогли виявити вразливості або надати будь-яку конкретну інформацію про загрозу венесуельському лідеру.
Значна частина його особистої безпеки перебувала в руках співробітників кубинської розвідки, які виконували функції його особистої охорони, що ілюструється заявою уряду Куби про загибель 32 своїх громадян під час операції США. Між Венесуелою та її кубинськими партнерами у сфері безпеки більше не залишилося довіри, зазначили чиновники.
Вони також вказують на неспроможність російських систем протиповітряної оборони С-300 і «Бук-М2» захистити повітряний простір Венесуели. За їхніми словами, Росія не надала належної технічної підтримки для забезпечення ефективної роботи цих систем. Кіберзахист Венесуели також залежав від технічної підтримки Росії, яка знову виявилася недостатньою, оскільки кібератаки США, за словами чиновників, призвели до відключення електроенергії у великих районах Каракаса.
Наслідком цього став розпад довіри у безпековому партнерстві між Венесуелою, Кубою та Росією. У Каракасі наступниця Мадуро Дельсі Родрігес тепер майже не має іншого вибору, окрім як прийняти американські пропозиції щодо співпраці та послабити зв’язки зі старими партнерами країни.
Путін поки що публічно не коментував дії США у Венесуелі, а Міністерство закордонних справ Росії обмежилося доволі формальною заявою, в якій наголошувалося, що такі дії порушують ключові принципи міжнародного права. Водночас, за словами людей, обізнаних із ситуацією, російські посадовці були розгнівані тим, що Трамп пішов на операцію із захоплення Мадуро.
Втім, відносини зі США для Москви зараз важливіші, ніж Венесуела, сказало інше джерело, знайоме з позицією Кремля, яке побажало залишитися неназваним, оскільки ця інформація не є публічною.
Захоплення Мадуро є неприємним для Росії, але не катастрофою, сказало джерело. Іран, навпаки, є серйознішою проблемою, оскільки співпраця Росії з цією країною значно тісніша, зокрема у військовій сфері. Росія може публічно підтримувати Іран, але навряд чи глибоко втягнеться у допомогу Тегерану з огляду на обмежені можливості та пріоритет завершення війни з Україною, зазначило джерело.
Це не віщує нічого доброго для інших стратегічних партнерств Росії та свідчить про те, що для Кремля ще важливіше досягти всіх своїх цілей в Україні без поступок за столом переговорів. А це, своєю чергою, може зробити ще складнішим для Трампа досягнення примарної мирної угоди.