Британо-американський соціолог і фахівець з російської тематики Сем Грін з лондонського Кінгс-коледжу у себе в Substack сьогодні розмірковує про те, яких аналітичних помилок можна припуститися, намагаючись передбачити майбутню поведінку Путіна на основі зовнішніх спостережень за ним.
Ось один приклад таких передбачень: в останні тижні стало модно міркувати, що Путін спробує вбити голову ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина як помсту за заподіяне приниження (навіть директор ЦРУ Білл Бернс не залишився осторонь цих розмов).
В основі цього висновку лежить припущення, що Путін мстивий і практикує замахи на своїх критиків, політичних опонентів або тих, кого він сприймає як «зрадників» (зробимо застереження, яке Грін не робить: російська держава категорично заперечує свою причетність до всіх цих замахів понад 20 років).
«Допущення Бернса про те, що помста прийде […], ґрунтується на аналізі минулих закономірностей поведінки: оскільки Путін мстився за нелояльність у минулому, ймовірно, що він так діятиме і в майбутньому. І нічого принципово невірного в такому підході до аналізу немає, крім того, що він нас підвів напередодні війни», — пише Сем Грін.
«Повномасштабне вторгнення в Україну, з усіма ризиками та витратами, що воно спричинило, по суті, стало розривом із колишніми закономірностями поведінки Путіна», — зазначає соціолог.
Замість того, щоб ставити запитання «Що Путін робив у минулому?» і екстраполювати відповідь на майбутнє, потрібно запитувати себе: «Чому Путін на цей стимул відреагував таким конкретним способом?» і потім намагатися застосувати його розумовий процес у наступних обставинах, пише Грін. І це зовсім не спроба залізти до Путіна в голову, що неможливо. Завдання полягає в тому, щоб «читати поведінку Путіна як відображення тих викликів та можливостей, які він сприймає у навколишньому світі», формулює Сем Грін.
«Іншими словами, метод Бернса виходить із того, що звички дії (авторське виділення, – ред.) у Путіна стабільні, тож він у майбутньому продовжить робити речі, схожі на те, що він робив у минулому. Мій метод виходить з того, що у Путіна стабільні звички мислення, а дії — необов’язково. Чому? Тому що обставини змінюються, і в міру того, як вони змінюються, Путін навчається», — розмірковує соціолог.
На його думку, так можна пояснити, чому Євген Пригожин, який влаштував збройний заколот, на волі, а Ігор Гіркін, який лише лаяв Путіна в соцмережах, — у в’язниці. Це означає, що з погляду Путіна Пригожин вичерпав свою силу, подальші репресії лише створять додаткові проблеми, або це просто не пріоритет.
Для нього, припускає політолог, важливіше знайти тих нелояльних, хто ще не почав діяти — звідси чутки про звільнення генералів та арешт Гіркіна. “Додайте до цього очевидне бажання Путіна і міністра оборони Шойгу заткнути критику ведення ними війни, і арешт Гіркіна посилає іншим диванним генералам корисний сигнал, що є певні лінії, які переходити не можна”, – вважає Сем Грін.