Через два тижні після початку широкомасштабного вторгнення в Україну президент Росії Володимир Путін заявив російському народу, що він «завжди зможе відрізнити справжніх патріотів від покидьків і зрадників» і «просто виплюне їх… на тротуар».
«Я переконаний, що таке природне і необхідне самоочищення суспільства тільки зміцнить нашу країну», – цитує Путіна Financial Times.
Доноси породжують «повну взаємну підозру, повну недовіру», сказав Андрій Колесніков, старший науковий співробітник “Фонду Карнегі за міжнародний мир”. За його словами, їхнє повернення знаменує собою пробудження «тоталітарних інстинктів» у російському суспільстві: «Люди починають поводитися точно так, як вони поводилися за часів Сталіна».
Інформування було звичайною практикою в Радянському Союзі. Спочатку культивований як інструмент для відсівання контрреволюційних ідей, він незабаром перетворився на широко поширену систему самоконтролю, яка досягла апогею за часів Йосипа Сталіна.
Активними учасниками утримання режиму ставали маси населення. Пізніше російський письменник Сергій Довлатов сформулював це у часто цитованій фразі: «Ми нескінченно звинувачуємо товариша Сталіна, і, звичайно, не без підстав. І все ж не можу не запитати — хто написав 4 мільйони доносів?»
З початку вторгнення в Україну інформатори стали основною опорою Кремля та інструментом контролю. Оскільки більшість публічних критиків режиму зараз замовкли або перебувають у вигнанні, доноси дозволяють державі виявляти дрібних приватних дисидентів.
17 березня 40-річний чоловік, який їхав у московському метро, був зданий попутником, який спостерігав, як він переглядає на своєму мобільному телефоні зображення, які «дискредитують армію». Чоловіка затримали через кілька станцій. Його засудили до 14 діб арешту.
Раніше цього року пара, яка обговорювала війну в ресторані в Краснодарі, раптово виявилася, як офіцери в масках одягли на них наручники та кинули на підлогу. Про їх приватну розмову хтось повідомив у поліцію.
Держцензор Роскомнагляду інформує, що отримав 284 тисячі повідомлень від громадян у 2022 році, «більшість з яких стосувалися незаконної інформації, розміщеної в Інтернеті, зокрема фейків про спецоперацію в Україні». У цю цифру не входять повідомлення в поліцію чи ФСБ.
Російські соціологи обговорювали мотиви інформаторів. Дехто вказує на особистий інтерес: викриття когось може дати можливість соціального просування, особливо для тих, хто знаходиться на маргінесі суспільства.
Але часто чіткої винагороди немає. Доноси можуть бути способом просто «продемонструвати державі і собі, на чиєму ти боці», вважає історик Сергій Бондаренко. Психолог Марія Потудіна стверджувала, що статус інформатором дає людям відчуття, що вони захищають свою групу від нападу та беруть під контроль, караючи ймовірних «зрадників».
Страх доносів став настільки поширеним, що шахраї розробили нову аферу, повідомляючи жертвам, що їх звинувачують у державній зраді за надсилання грошей ЗСУ, і пропонують їм відкрити новий банківський рахунок. Шахрайство стало настільки поширеним, що цього місяця найбільший російський банк, Сбербанк, попередив про нього.