Володимир Путін наблизився до однієї зі своїх ключових зовнішньополітичних цілей — нормалізації відносин із Вашингтоном без суттєвих поступок щодо війни проти України. За останні тижні адміністрація Дональда Трампа почала послаблювати економічний тиск на Москву та відкрито говорити про нові спільні проєкти з Росією.
Про це пише The New York Times, аналізуючи зміни в американській політиці щодо Кремля.
Від санкцій до російського дизеля
Ще рік тому ситуація виглядала зовсім інакше. У жовтні 2025 року Трамп запровадив значні санкції проти двох найбільших російських нафтових компаній, заявивши, що переговори з Путіним про припинення війни “просто нікуди не ведуть”.
До того моменту не принесли результату ані зустріч із російським лідером на Алясці, ані спроби організувати новий саміт у Будапешті. У Вашингтоні дедалі голосніше припускали, що Путін лише затягує переговори і не має наміру йти на мирну угоду.
Однак Кремль, як зазначає NYT, обрав довшу гру.
Рівно через рік після санкцій Москва опинилася значно ближче до відновлення повноцінних відносин зі США, хоча фундаментальних змін у позиції Росії щодо України так і не відбулося.
9 жовтня Трамп оголосив, що Сполучені Штати купуватимуть російське дизельне пальне. За це Вашингтон не отримав від Москви жодних поступок щодо війни.
Після цього адміністрація США почала тиснути на Україну, вимагаючи припинити удари по російських нафтопереробних заводах, які стали одним із найболючіших економічних інструментів Києва проти РФ. Одночасно Вашингтон призупинив частину санкцій проти Росії.
Сам Трамп заявив, що Росія, на його думку, “поводилася нормально щодо України”.
Рішення про закупівлю дизеля частково пояснюють внутрішньою американською політикою: напередодні проміжних виборів Трамп прагне знизити ціни на пальне. Однак NYT вважає, що останні кроки також відображають давнє прагнення американського президента вибудувати особисті відносини з Путіним.
Москва роками намагалася відокремити війну від бізнесу
Після повернення Трампа до Білого дому Росія послідовно просувала одну ідею: війна проти України не повинна заважати економічним угодам, дипломатичним контактам і співпраці Москви та Вашингтона в інших сферах.
Спочатку адміністрація Трампа не погоджувалася на такий підхід. Навіть скорочуючи допомогу Україні, Вашингтон значною мірою дотримувався сформованого ще за Джо Байдена принципу — масштабне економічне співробітництво з Росією неможливе, доки триває війна.
Тепер логіка змінилася.
У Білому домі стверджують, що економічні стимули можуть продемонструвати Москві переваги завершення війни. Тобто бізнес із Росією розглядається вже не як винагорода після мирної угоди, а як один з інструментів, який нібито може підштовхнути Кремль до домовленостей.
21 жовтня Путін зустрівся у Санкт-Петербурзі зі спецпредставником президента США Стівом Віткоффом. Після переговорів Кремль заявив про готовність відновити тристоронні консультації Росії, України та США у листопаді.
Втім, йдеться переважно про переговори на технічному рівні, а Москва поки не демонструє готовності до швидкої всеосяжної угоди.
Дизель може бути лише початком
Економічна частина нового російсько-американського діалогу вже виходить далеко за межі постачання пального.
Під час зустрічі у Санкт-Петербурзі Віткофф назвав дизельну домовленість прикладом того, чого США та Росія можуть досягти завдяки співпраці. Путін у відповідь запропонував обговорити угоду щодо російських добрив.
Сторони також розглядають значно масштабніші проєкти.
За даними NYT, Москва і Вашингтон обговорювали можливий продаж міжнародних активів російського нафтового гіганта “Лукойл” групі інвесторів, до якої може входити уряд США.
Американські переговорники також пропонували варіант відновлення великих поставок російського газу до Європи трубопроводами через територію України.
Після переговорів із Віткоффом спецпредставник Путіна з економічних питань Кирило Дмитрієв заявив, що російсько-американське економічне співробітництво буде посилюватися. За його словами, серед тем обговорення були енергетика, дата-центри та інші спільні проєкти.
Для Кремля це означає поступове руйнування принципу економічної ізоляції, який Захід намагався запровадити після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Особиста дипломатія Трампа
Путін при цьому активно використовує стиль особистої дипломатії, якому надає перевагу Трамп.
Навіть рішення, вигідні насамперед Росії, Москва намагається представляти як особисті жести на адресу американського президента.
Так сталося і зі звільненням 74-річного американця Стівена Джеймса Габбарда, якого Державний департамент США вважав незаконно утримуваним Росією.
Габбарда звільнили без обміну ув’язненими. Трамп представив це як прояв поваги Путіна до нього і наголосив, що США нічого не віддали Росії натомість.
Пізніше, однак, американський президент визнав, що Москва, ймовірно, не погодилася б на звільнення американця, якби санкційний тиск залишався незмінним.
Саме поєднання послаблення санкцій, дизельної угоди та перспектив нових економічних домовленостей, на думку експертів, створює для Путіна дипломатичний результат, якого Кремль прагнув після початку міжнародної ізоляції Росії.
Для Путіна важливі не лише території
Суть російської стратегії не обмежується контролем над окупованими українськими територіями.
Прокремлівська журналістка Марина Ахмедова після останніх переговорів заявила, що, на її думку, Росія вже перемогла. Вона пояснила це не лише захопленням частини України, а й тим, як тепер Сполучені Штати взаємодіють із Москвою.
Саме статус Росії як держави, з якою Вашингтон знову веде переговори про глобальні питання і великі економічні проєкти, є одним із ключових результатів, яких домагається Кремль.
Москва намагається довести, що її неможливо ізолювати і що США зрештою змушені будуть вести з нею справи незалежно від ситуації в Україні.
Директор Carnegie Russia Eurasia Center Олександр Габуєв вважає, що навіть обмежене відновлення відносин уже допомогло Путіну послабити роль США як потенційного джерела підтримки України.
Росія водночас давно пропонує Вашингтону співпрацю не лише в економіці. Москва прагне окремо обговорювати Близький Схід, Арктику та контроль над ядерними озброєннями.
За словами дослідниці російської зовнішньої політики Ханни Нотте, ідея Кремля полягає саме в тому, щоб розділити різні напрями відносин: продовжувати війну проти України і водночас співпрацювати зі США там, де це вигідно Москві.
Європа змінює рівняння
Втім, навіть нормалізація відносин із Вашингтоном уже не гарантує Путіну того результату, на який Москва могла розраховувати кілька років тому.
Поки американська політика щодо Росії стає м’якшою, Європа взяла на себе значно більшу частину економічної, військової та політичної підтримки України.
Відносини Путіна з багатьма європейськими лідерами практично зруйновані, а європейські країни не демонструють готовності автоматично наслідувати зміну курсу Вашингтона.
Дослідник Європейської ради з міжнародних відносин Джеремі Шапіро звертає увагу на цю фундаментальну зміну: ще два роки тому домовленість зі США могла стати для Кремля ключем до врегулювання на російських умовах. Тепер Вашингтон є лише однією частиною значно складнішої конструкції.
У Москві до того ж усвідомлюють, що позиція самого Трампа може знову змінитися після проміжних виборів у США.
Тому нинішнє зближення не означає остаточного повернення Росії до нормальних відносин із Заходом. Але воно вже дозволяє Кремлю досягати важливої мети: відновлювати політичні та економічні зв’язки зі Сполученими Штатами, не завершуючи війну і не відмовляючись від своїх основних вимог щодо України.
Раніше “Головне в Україні” повідомляло, що, за даними The New York Times, адміністрація Трампа дедалі активніше намагається повернути Росію з міжнародної ізоляції та розглядає економічні домовленості з Москвою паралельно з переговорами щодо України.
