Віталій Портников: Як можна посилити протистояння агресії Росії?

Кожен міжнародний саміт за участі президента України Володимира Зеленського стає насамперед нарадою на тему, чим цивілізований світ може допомогти Україні в її протистоянні російській агресії.

Так було і на зустрічі Європейської політичної спільноти у Бульбоаці в Молдові. Чи братиме участь у ньому Володимир Зеленський, було невідомо буквально до самого початку саміту. Але коли президент України приїхав і зустрівся з господаркою зустрічі, президенткою Молдови Маєю Санду, стало очевидним, що питання війни стануть найважливішими на цій зустрічі.

І справді, президент Зеленський обговорював із західними лідерами питання постачання винищувачів F-16 та створення коаліції для купівлі та постачання в Україну зенітно-ракетних комплексів Patriot. Ці коаліції стали ще більш актуальними на тлі обстрілів української території. Якщо ще кілька місяців тому можна було перебувати в ілюзії, що в Росії ось-ось закінчаться ракети, то зараз перманентність ракетних обстрілів стала реальністю життя в багатьох українських містах і насамперед у Києві.

А якщо врахувати продовження постачання іранських безпілотників, можна констатувати: обстріли та спроби виявлення і знищення українських систем ППО не обходяться Росії так вже й дорого. І Україна вже сьогодні опинилася в ситуації Ізраїлю, для мешканців якого ракетний обстріл – скоріше буденність, ніж новина. Тому без удосконалення систем ППО не обійтися.

Коли президент Франції Емманюель Макрон виступив з ідеєю створення Європейської політичної спільноти, могло здатися, що це буде черговий дискусійний клуб. Але вже друга зустріч європейських лідерів продемонструвала: суть не так у дискусії, як у прагненні відновити мир та пріоритет міжнародного права на континенті.

З усіх європейських лідерів запрошення на зустріч не отримали лише Володимир Путін та Олександр Лукашенко. Серед запрошених не прибув лише президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган, але його відсутність може бути пояснена скоріше особистими обставинами, ніж політичним демаршем. А так – були усі.

І зовсім не випадково саме у дні зустрічі в замку Мімі в медіа з’явилося інтерв’ю прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна, в якому він заявив, що у війні проти України його країна не підтримує Росію. Тому що підтримувати Росію в цій війні означає викреслити себе з «великої Європи». У цьому сенсі зустріч у Молдові можна назвати європейським політичним «Рамштайном».

І важлива частина цього «політичного Рамштайну» – солідарність із Молдовою як із країною, стабільність та європейські перспективи якої теж хочуть підірвати із Кремля. Вже те, що зустріч відбулася в цій невеликій країні, яка однією з перших зіткнулася з російською дестабілізацією ще на початку 90-х років, багато про що говорить.

Як і те, що на саміті серйозно говорили про Придністров’я як про ще один проблемний регіон Європи. Жозеп Боррель, верховний представник ЄС із закордонних справ та безпекової політики, зазначив, що Молдова зможе приєднатися до ЄС навіть до остаточного врегулювання придністровського конфлікту.

Володимир Зеленський висловлював упевненість, що Молдова стане єдиною державою та висловив сумніви щодо життєздатності переговорного формату щодо Придністров’я за участю Росії. А Мая Санду заявила, що її країна готова працювати по обох напрямках – євроінтеграції та реінтеграції власної території.

Звичайно, дуже важливо, щоб після закінчення військових дій на території України Європейська політична спільнота з «політичного Рамштайну» не перетворилася на зал очікування для країн, які роками чекатимуть на можливість приєднатися до ЄС та НАТО. І не менш важливо, щоб серед цих країн не опинилися Україна та Молдова – а ймовірність цього є дуже великою.

Не випадково президент України висловив розчарування темпами інтеграції та підходами Заходу до неї. Але тут вже багато залежатиме й від того, коли і на яких умовах буде завершено війну і чи вдасться після неї громадянам України та Молдови сформувати владу європейських реформаторів, а не популістів, які роздають нездійсненні обіцянки.

Оригінал