Після вибухів на військовому аеродромі в кримській Новофедорівці російські медіа оприлюднили низку версій про причини того, що сталося. Але при цьому жодна з цих версій не припускала українську участь у події.
Здавалося б, усе мало б бути навпаки. У Москві мали б прагнути до того, щоб звинуватити Україну в обстрілах чи диверсіях у Криму і тим самим довести «агресивність» держави, на території якої російські війська здійснюють «спеціальну операцію».
Адже напередодні цього нападу президент Росії Володимир Путін стверджував, що головна небезпека українського вступу до НАТО полягає в тому, що Україна претендує на російський Крим. І якщо, мовляв, захоче звільнити його військовим шляхом, то в цьому випадку конфлікт Росії та НАТО просто неминучий. Але при цьому жодних доказів готовності України звільняти Крим за допомогою військової сили російський президент не наводив. І ось, будь ласка – докази у Саках. Нате, беріть. А не беруть.
Не беруть, хоча роками вишукували українських «диверсантів», звинувачували у нездійснених злочинах навіть кінорежисера Олега Сенцова чи журналістів Миколу Семену та Владислава Єсипенка. Фальсифікували звинувачення, виносили брехливі судові вироки. А коли сталися справжні вибухи – почали пояснювати інцидент недбалістю. Халатністю, а не українською диверсією, після якої можна було б погрожувати сусідній державі чи когось заарештувати за «терористичний акт».
А чому? А, мабуть, тому, що це справжні вибухи, а не інсценування заради чергового показового судового процесу. За справжні вибухи відповідають спеціальні служби. Отже, вони не впоралися? Отже, немає над Кримом жодної надійної системи протиповітряної оборони – якщо це обстріл. Або немає жодних ефективних спеціальних служб – якщо це диверсія. Отже, немає жодної «сакральної» безпеки Криму?
Кому ж це, певен, захочеться визнати? Адже за подібне зізнання доведеться відповідати не перед телевізійними глядачами, а перед «глядачем №1», якому навряд чи сподобається, що російські силовики не можуть захистити захоплену територію. Та й якщо сам «головний глядач» усвідомлює реальність, то, як ви думаєте, чи хочеться йому це розуміння демонструвати?
Ось і виходить, що якщо російські пропагандисти, які спочатку ще не отримали «темників», гарячково назвали вибухи на аеродромі «перебором», то потім версія «халатності» все ж таки витіснила з інформаційного простору всі інші варіанти пояснення того, що сталося. Невдало покурили – і все. Потрібно дотримуватися пожежної безпеки.
Залишається тільки зауважити, що якби радянські спецслужби були б настільки ж «ефективними», як їхні наступники на Луб'янці, на аеродромі під Саками навряд чи могли б безпечно приземлитися літаки президента США Франкліна Рузвельта, прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля та голови Раднаркому Сталіна. І знаменита Ялтинська конференція так і не відбулася б.
Втім, «ялтинський світопорядок» давно вже зруйновано діями російського президента Володимира Путіна. Тож для сучасної Росії факт проведення цієї конференції союзників з антигітлерівської коаліції, певен, особливого значення не має. Можна й далі «курити» на аеродромі.
Джерело: Крим.Реалії