За кілька днів до відкриття Мюнхенської безпекової конференції організатори провідного західного форуму в цій сфері опублікували в понеділок, 13 лютого, нову доповідь, передає DW. У його заголовку традиційна гра слів: Re:vision – це і “ревізіонізм”, в якому автори документа звинувачують не тільки Росію, а й Китай, і “перегляд”, новий погляд Заходу на себе та на світ.
Війна в Україні та її глобальні наслідки очікувано стали центральною темою вступної частини доповіді, яка готувалась під керівництвом вже нового глави Мюнхенської конференції, колишнього радника канцлера Ангели Меркель та колишнього посла Німеччини при ООН Крістофа Хойсгена.
“Китайсько-російський ревізіонізм”
Перше, що впадає у вічі, – різкіший тон щодо Росії та Китаю. Обидві країни згадуються у доповіді понад 400 разів, але КНР найчастіше. “Війна Путіна була б менш імовірною, якби його бачення не підтримував більш могутній ревізіоніст, який поділяє головне невдоволення російського лідера щодо ліберального устрою світопорядку та його бажання мати сферу впливу, – китайський керівник Сі Цзіньпін”, – пишуть автори документа.
Вони зазначають, що Москва і Пекін і раніше співпрацювали у спробах змінити “елементи міжнародного устрою”, що склався після Другої світової війни, але ніколи ці спроби ще не були “такими фундаментальними і зухвалими”, як дії Росії. При цьому в доповіді зазначається, що “китайсько-російський ревізіонізм стикається з опором”, а співпраця Москви та Пекіна “не безмежна”.
Серед підсумків першого року війни укладачі доповіді Мюнхенської конференції з безпеки наголошують на тому, що багато країн Африки, Азії та Латинської Америки відмовилися виступити з критикою Росії та ізолювати її економічно та дипломатично. Розчарування цим на Заході насамперед відноситься до великих гравців – Бразилії, ПАР та Індії. Автори документа пояснюють це, серед іншого, і прорахунками Заходу.
Зважаючи на все, їх обнадіює те, що невдоволення Заходом у країнах Глобального півдня не означає, що ті хотіли б більшого впливу Китаю та Росії на майбутній світопорядок. Відповіді респондентів на опитування в ПАР, Бразилії та Індії вказують на те, що вони хотіли б “відігравати велику роль” при “розробці міжнародних правил”.
Як реакцію на спроби РФ і КНР змінити світопорядок на користь авторитарних систем у доповіді Заходу пропонуються три компоненти: усвідомлення глибини проблеми, підтримка світової спільноти однодумців та “створення ширшої коаліції” з країнами за межами “ліберально-демократичного ядра”.
Опитування: Україна не збирається поступатися Росії
Самій Україні у доповіді присвячено невеликий підрозділ із даними соцопитувань, проведених у листопаді 2022 року. Мюнхенська конференція вперше включила Україну до списку країн, громадян яких опитують для розрахунку розробленого недавно і тепер щорічного Мюнхенського індексу безпеки (Munich Security Index). Росія раніше була в цьому списку, але тепер організатори вирішили не проводити там опитування, пославшись на війну і “репресії, що посилюються”.
Опитування в Україні показали, що країна не збирається здаватися за жодних обставин, навіть якщо Росія застосує ядерну зброю, про що з Москви періодично звучать натяки. Про те, що у разі продовження ракетних ударів по українських містах не припинять воювати, повідомили 95% опитаних під час дослідження в Україні.
У разі використання РФ тактичної ядерної зброї на полі бою або проти українського міста частка тих, хто так відповів, знижується всього до 89%, а у разі підриву бомби над Чорним морем – до 91%. В одному з розділів доповіді сказано, що застосування ядерної зброї в Європі вперше після закінчення холодної війни стало “правдоподібним сценарієм”.
Не менш однозначна картина склалася із питанням припинення вогню. Переважна більшість опитаних українців – 93% – вважають за прийнятну умову для цього повне виведення російських військ, у тому числі і з Криму. На варіант винести Крим за дужки згодний лише кожний десятий респондент, 80% – не згодні. Відведення російських військ на “демаркаційну лінію” (термін із доповіді) станом на 24 лютого 2022 року підтримують 7%, не підтримують – 85%. Нарешті, варіант припинення вогню на умові залишити все як є знайшов підтримку одного відсотка, 97% – проти нього.
Очікування в Україні від післявоєнного устрою пов’язані із Заходом. 83% опитаних вважають, що ніколи не будуть у безпеці, поки в Росії при владі Путін. 75% вважають, що без західних гарантій не чекають на безпеку. Приблизно стільки ж – 71% – називають умовою безпеки постачання західної зброї. Членство в НАТО вбачає гарантією 65% опитаних.
У Німеччині різко погіршилося сприйняття Росії
Ставлення серед західних країн до України як із союзником радикально змінилося на позитивний бік, про що свідчить уже згаданий Мюнхенський індекс безпеки. У списку ризиків Росія посідає верхні позиції, причому показник у Німеччині (78 пунктів зі 100) майже такий самий високий, як в Україні (81). Інакше кажучи, німці побоюються РФ майже так само, як українці.
З усіх країн, де проводили опитування населення, у Німеччині за рік з моменту попереднього дослідження у 2021 році ставлення до Росії змінилося найбільш радикально – зростання її сприйняття як ризик склав 25 пунктів. Для порівняння: у Великій Британії – 22 пункти, у США – на 12.
Оцінка ризику “застосування ядерної зброї агресором” у Німеччині на один пункт вища, ніж в Україні (65 та 64 відповідно). У країнах БРІКС картина різна. У Бразилії, Китаї та Індії Росію найменше сприймають як ризик, а у ПАР відповідний показник вищий за половину – 57 пунктів.
Китай на шляху до ядерної супердержави
Завершують доповідь розділи, присвячені енергетиці та ядерним технологіям. Щодо енергетичного ринку, то автори документа констатують, що використання Росією енергоносіїв як зброя призвело до розриву зв’язків між Європою та Росією. Прогноз: торговельні потоки зміняться і більше слідуватимуть геополітиці і менше – законам ринку. При цьому перехід на зелену енергетику пов’язаний із зростанням залежності від постачання комплектуючих із Китаю.
Зростає значення Пекіна й з нарощуванням його ядерного арсеналу. Автори доповіді прогнозують, що КНР може незабаром стати третьою ядерною супердержавою поряд із США та Росією. На цьому фоні вони вважають, що режим контролю над ядерними озброєннями має включати і Китай, але Пекін виступає проти обмежень для нього у цій сфері.