План президента США Дональда Трампа змусити Іран капітулювати шляхом економічного тиску може зіткнутися з головною проблемою — Вашингтон уже не здатний змусити більшість світу приєднатися до фактичної фінансової блокади Тегерана. Без широкої міжнародної підтримки стратегія “економічного Дня Д”, на яку розраховує Білий дім, ризикує не дати швидкого результату.
Про це пише колумніст Bloomberg Марк Чемпіон.
За його словами, адміністрація Трампа розраховує максимально посилити економічний тиск на Іран. Міністр фінансів США Скотт Бессент описав підхід словами: “Ви або з нами, або проти нас”.
Чемпіон порівнює цю риторику із заявами президента Джорджа Буша-молодшого після терактів 11 вересня 2001 року. Тоді США залишалися беззаперечним світовим гегемоном і могли розраховувати на підтримку більшості союзників.
“Це не 2001 рік. Це 2026-й”, — наголошує автор.
На його думку, сьогодні ситуація принципово інша. Китай і Росія отримали значно більше можливостей для протидії американському впливу, а Шанхайська організація співробітництва перетворилася на майданчик, який дозволяє Москві та Пекіну балансувати силу США в Євразії.
ШОС нині об’єднує країни, на які припадає близько 40% населення світу та приблизно чверть світового номінального ВВП. До організації входять, зокрема, Китай, Росія, Індія, Іран і Пакистан.
Чемпіон зазначає, що ШОС не є військовим союзом на кшталт НАТО, однак її головне значення полягає в іншому — вона створює політичний та економічний простір, у якому держави можуть протидіяти американським санкціям і впливу.
На саміті ШОС у Бішкеку 31 серпня — 1 вересня учасники обговорювали збільшення інвестицій та торгівлі з Іраном. За оцінкою автора, партнери Тегерана діятимуть обережно через здатність США запроваджувати вторинні санкції, але навряд чи підтримають Вашингтон у спробі повністю ізолювати Іран.
Саме це може стати ключовою проблемою для Трампа. Чемпіон вважає, що для швидкої капітуляції Тегерана США потрібна майже повна фінансова блокада.
При цьому Корпус вартових Ісламської революції, який, за оцінкою автора, нині значною мірою визначає рішення іранського керівництва, може вважати продовження конфлікту менш небезпечним для режиму, ніж мирну угоду без значних фінансових і геополітичних поступок.
Колумніст підсумовує, що світ, у якому США могли розділити держави за принципом “з нами або проти нас”, фактично залишився в минулому. Китай, Росія та інші учасники ШОС тепер мають власні механізми для підтримки країн, які перебувають під американським тиском.
