Наука все більше пояснює, чому собаки стали найближчими тваринами для людей — від еволюції та одомашнення до здатності викликати емоції та формувати унікальний зв’язок.
Про це пише BBC News.
Сучасні собаки, включно з найменшими породами, походять від давніх популяцій вовків, проте історія їхнього одомашнення досі викликає багато запитань. За даними дослідження 2017 року, трансформація вовків у домашніх собак могла початися 20–40 тисяч років тому в Європі. Раніше вважалося, що собаки походять від двох різних груп вовків, які жили на значній відстані одна від одної.
Науковці досі дискутують, як саме вовки стали настільки близькими людині. Одна з теорій стверджує, що люди свідомо приручали вовчат, відбираючи менш агресивних для полювання. Інша — що вовки фактично «одомашнили» себе самі, підходячи до людських поселень у пошуках їжі. Саме менш полохливі тварини частіше виживали та передавали нащадкам здатність жити поруч із людьми.
На думку професора еволюційної геноміки Оксфордського університету Грегера Ларсона, партнерство людини й вовка могло початися випадково, коли обидві сторони зрозуміли взаємну вигоду. Для людей це був своєрідний «сигналізатор небезпеки», а для вовків — стабільне джерело їжі.
Згодом люди почали цілеспрямовано розводити собак для різних завдань: полювання, охорони, пастухової роботи. Нині собаки працюють рятувальниками, поводирями, пошуковиками вибухівки, а також залишаються домашніми улюбленцями. Широкий спектр порід — результат людського втручання в природний добір: собаки мають найбільший діапазон розмірів серед усіх ссавців — від чихуахуа до ньюфаундлендів.
Із часом роль собак змінилася: із помічників вони стали членами родини. Дослідження написів на кладовищах для тварин у Британії показують, що з середини ХХ століття люди дедалі частіше називають собак повноправними членами сім’ї.
Наука також пояснює, чому собаки такі «милі». Щенята досягають піку своєї привабливості у віці, коли вони найбільш залежні та вразливі. Саме це значно збільшує шанси бути підібраними та вирощеними людьми. Дослідження 2019 року показало, що у собак розвинулися спеціальні м’язи навколо очей, які дозволяють їм робити «щенячі очі» — вираз, що викликає у людини сильну емпатію.
Нейробіолог Грегорі Бернс довів за допомогою фМРТ, що мозок собак активно реагує на запах знайомої людини, а очікування позитивних емоцій пов’язане саме з людською присутністю. Це означає, що собаки формують справжній емоційний зв’язок із людьми.
На думку дослідників, любов до собак — не випадковість. Вона виникла в ході тривалої співеволюції та глибокої взаємної залежності. І, схоже, це почуття — абсолютно взаємне.