Директор Інституту рослинництва імені В. Я Юр’єва доктор сільгоспнаук Віктор Кириченко – агроном із 45-річним стажем. Отож він не раз переконувався, якою капризною може бути природа у ставленні до аграріїв. Нинішнього року вона має намір подарувати селянам області чергові неприємні сюрпризи. Один із них – крижана кірка, якою вкрита майже половина полів області.– Вікторе Васильовичу, ситуація, що склалася на полях, унікальна?
Переді мною статистичні дані за 19 років існування незалежної України. Вони засвідчують, що не всі роки були сприятливими навіть для вирощування озимої пшениці. Уявіть собі, у 1993 році середня урожайність по області склала 41,6 центнера з гектара, у 1994 – 39,2 ц/га, у 1995 – 20,7 ц/га, у 1999 – 20,9. Що таке 20,9 центнерів пшениці? Це мізер. Але 2000-й рік видався ще гірший – 15,2 ц/га, знову у 2003 – падіння до 12,6 ц/га. Про що говорить моніторинг? Урожайні та неврожайні роки циклічно чергуються: якщо два чи три роки урожай на полях добрий, то на третій чи четвертий він – поганий. Такого врожаю, як у 2008 році (близько 46 центнерів), ми не скоро матимемо... У минулому році наші поля вродили менше. Тепер, якщо йти по спіралі, буде несприятливий для аграріїв рік.
- Ми судимо природу. А чи є тут вина людини?
Ми залежимо від природи, культури землеробства і організації виробництва в тому чи іншому районі. У Чугуївському урожайність зернових на 4 – 5 центнерів вища, ніж у середньому по області. Серед кращих – Лозівський, Краснокутський. Красноградський, Коломацький, Кегичівський, Валківський... Якщо вкладати кошти у сорти, нові технології, збирати урожай за короткий період, то можна мати непоганий результат. Але давайте розберемося, чому при середньому урожаї зернових понад 30 центнерів з гектара маємо 15,2 і навіть 12,6 ц/га. Як би ми не боролися, але нічого не вдіємо з крижаною кіркою.
- Вона покрила усю область?
Такі умови склалися не лише у нас, а також у Полтавській і частині Луганської області. Ніхто не винний, що 50 відсотків площ під крижаною кіркою. Область можна умовно розділити на 2 частини. Південь – чудові умови, які нам гарантують середню урожайність 35 центнерів з гектара, східна частина викликає тривогу. З чим ми зустрілися? Пізній посів восени і відповідні сходи. Опадів, згадайте, довго не було. Отож в Харківській області спостерігаємо кілька негативних явищ, які вплинуть на зниження урожаю. Серед них – крижана кірка. Озимі не зараз пропадуть під нею, а коли зійде сніг, і сонце почне палити рослини через лід, як через лінзу. Рослини задихатимуться, почнеться, бродіння, гниття... За таких умов у 2003 році вродило лише 12,6 зернових з гектара. Нині з 500 тисяч гектарів посівних площ зоною ризику можна вважати близько 100 тисяч гектарів. Можу стверджувати однозначно: загинули сорти іноземної селекції. У 50 відсотків озимих ячменів така ж доля. Загинуло більше половини площ, засіяних ріпаком. Але це ще не вся тривога. Ми ще не знаємо, яка буде весняна температура в південних районах. Чому у 2000 році в області зібрали 15,2 центнери зернових з гектара? Тому, що 11 травня ударив мороз 11 градусів. Сільгоспвиробникам завжди щось заважає.
- Традиційне питання до вченого - що робити, аби мінімізувати наслідки зими?
Скажу чесно, ми не все робимо, щоб отримати високий урожай пшениці: принизили значення сівозміни, намагаємося сіяти пшеницю по пшениці, по соняшнику... Наука цього не рекомендує. Мало також вносимо добрив при посіві озимих. Підживлення полів навесні, коли рослина травмована морозами, не завжди на користь. Добре, якщо ми сьогодні підживимо пшеницю, але чимало господарств не мають такої можливості. У деяких відсталих районах озимі на окремих полях не побачать жодного кілограма міндобрив. У нас так: десь густо, а десь – пусто. Адже хтось скупив добрива вагонами, а інший не придбав і грама. - Чим можна компенсувати втрати на 100 тисячах гектарів?
Якщо ми зреагуємо на ситуацію і приймемо рішення, то зможемо мінімізувати втрати. Площі, які не вистояли під кригою, можна пересіяти ячменем, який нам дасть по 2 тонни з гектара. Можна посіяти кукурудзу на зерно і отримати 4 тонни, тобто удвічі більше. Ми рекомендуємо серйозно зайнятися саме зерновою кукурудзою, адже за останні роки з’явилися чудові гібриди качанистої. Тим більше, кукурудза по Харківській області показує урожайність від 4 до 11 тонн.
- А куди потім дівати урожай? Багато кукурудзи щороку залишається під снігом.
Не ставте мені такого запитання. Чомусь у Полтавській області збирають по мільйону тонн кукурудзи, а ми – по 525 тисяч тонн. Стоїть вона у полі? Так, стоїть, та потім кудись дівається. Якщо ми мріємо про розвиток бройлерного птахівництва, яєчного виробництва, свинарства і, відповідно, хочемо мати сало не по 40 гривень, а дешевше, то повинні вирощувати кукурудзу. Давайте брати приклад з сусідів-білгородців: жодного кілограма зернової продукції вони не продають за межі області, а все «пропускають» через птахофабрики і свиноферми.
- Кажуть, що сани потрібно готувати влітку...
- До капризів природи теж потрібно бути готовим. У 1927 – 1928 роках область спіткало подібне лихо – вимерзла майже повністю озимина. Коли це питання розглядалося в уряді, на трибуну вийшов Василь Якович Юр’єв і сказав: а в мене, мовляв, озимі залишилися. Річ у тім, що він створив лінії пшениць, стійких до крижаних кірок. Скажімо, маємо «Харківську –105». Дехто стверджує: Цей сорт не дає потрібної якості. Але в 2003 році ця пшениця вижила під кіркою. Як в анабіозі пролежала. Другий засіб: посів по кукурудзі. Кажуть: вона – поганий попередник для озимих. А в нинішній ситуації кукурудза якраз «спрацювала». Через рештки стебел кисень потрапляв до озимої пшениці. Все, що було посіяне по кукурудзі, перезимувало. Отож потрібно думати не лише про сорти.
- Доводилося чути: мовляв, хіба наші вчені щось можуть. добре порадити? Це стосовно перенесення строків сівби.
Нехай сіють якнайраніше, побачимо, що вийде... У мене ж є пояснення, чому не потрібно сіяти рано. Ті, хто їздять по полях на джипах, не бачать, як у жарку погоду до центрального стебла озимих забирається злакова муха, як воно відмирає... Вони, мабуть, не бачили, як личинка у вузлі створила раковину, куди потрапляє вода й розриває цю рослину. Тому ми кажемо: сійте, коли починаються холоди, адже муха тоді не плодоносить. Це одне. Інше: де ви бачили перерослі рослини висотою 14 – 15 см, що вижили під крижаною кіркою? Там місиво, гнилля... Раніше ми, можливо, не придивлялися до природних умов. Однак температура на планеті за останні 100 років зросла на 1 градус, що насторожує. Нині в Україні прохолодна весна, дуже жарка осінь...
- Свого часу ви пропагували жито, третікале... А як сьогодні?
Нерозумно зменшувати площі під житом і третікале. Чому? Тому, що для таких умов вони найбільш стійкі. Але в нас кажуть: жито - дешеве, третікале - погане... Проте у 2003 році саме жито і третікале вижили. Ми його благополучно з’їли і не помітили, що воно неякісне.
- Кажуть: біда навчить. Чому ж ми не вчимося на власних помилках?
Французи навчилися господарювати саме на власних помилках. До того часу у них з урожаями були такі ж проблеми, як і в нас. Поки ми не створимо ефективної системи в аграрному комплексі, нічого не буде. Французи, з якими ми співпрацюємо, люблять слово «комітет». Туди входять чиновники-управлінці, науковці, крупні асоціації, виробники. Всі разом сидять, радяться, що робити... І дотримуються рекомендацій. У нас або немає системи, або все в руках чиновника, який чекає дотацій... Отож закликаю: не зволікайте, давайте радитися. Не думайте, що все мине. Наслідки будуть жорстокими.
- Чи є у вас прогнози на врожай-2010?
- Розрахунки прості. Півмільйона гектарів, помножити на 3 - це півтора мільйона ранніх зернових. Якщо множити не на 3, а на 2 – то це зібраний мільйон, а якщо 1,5... Голоду не буде. Для Харківської області потрібно 340 – 400 тисяч тонн високоякісної пшениці. Окрім того, у нас є резерви. Проте навряд чи матимемо показники, які намітили на 2010 рік – 2 млн 650 тисяч тонн зернових культур.
Леонид ЛОГВИНЕНКО. Главное™