Сьогодні, на схилку січня, ми згадуємо велику українську звитягу – бій під Крутами. Подія, яка зі стратегічної точки зору, на той період, можливо, й не була вирішальною для молодої української республіки (хоча дала чотири дні запасу часу, коли вдалось приборкати більшовицьке повстання на «Арсеналі» та забезпечити належну оборону Києва), проте, в духовному сенсі стала заспівом національної мужності та нескореності.
Сьогодні я вкотре перечитую сторінки історії України, пов`язані з подіями, що передували Крутам. Українська народна республіка, щойно утворившись, опинилася за вельми скрутних обставин: ворог все насував і насував, а з 300-тисячного війська лишилося всього близько 15 тисяч солдатів – буквально за лічені місяці більшовицька пропаганда і горезвісне «моя хата з краю» зробили свою чорну справу – цілими підрозділами спантеличена армія УНР переходила на бік ворога. (Вам це нічого не нагадує?)
Тоді на захист української незалежності та державності стала патріотична молодь та національно свідома інтелігенція: студенти вищих навчальних закладів, митці, науковці – зрештою, освічена частина тогочасного українського суспільства. Ці люди розуміли, що тільки від них залежить не дати затиснути Україну новим ярмом поневолення. І за це вони ладні були покласти найдорожче – свої життя. (Рабів до раю не пускають – ці рядки Кобзаря є лейтмотивом одвічних прагнень українців до свободи: так само, як 97 років тому, і в 2014-ому, так і сьогодні – на теренах війни з російським окупантом).
У бою під Крутами загинули десятки українських звитяжців, 27 патріотів потрапили у полон до муравйовських карателів – над ними знущалися, їх катували, але перед лицем смерті вони співали «Ще не вмерла України..» (Пам`ятаєте, як у березні 2014-го національний гімн в обличчя окупантам виконали кадети Нахімівського училища в Севастополі?!).
Сьогодні, порівнюючи події, між якими майже сторічна відстань, я відчуваю на глибокому духовному рівні українську генетичну пам`ять, коли жага до волі і відчуття цілісності з рідним корінням всотується з молоком матері. Така нація, така країна є непереборною!
Слава Україні!