Останній у Європі завод повного циклу виробництва пеніциліну, розташований в австрійському місті Кундль, опинився під загрозою закриття через конкуренцію з дешевими китайськими антибіотиками. Частка Китаю в імпорті пеніцилінів та їхніх похідних до ЄС зросла до 86%, а фармацевтична компанія Sandoz попереджає, що втрата підприємства може зробити Європу критично залежною від китайських постачальників життєво необхідних ліків.
Про це повідомляє Reuters.
Завод Sandoz у Кундлі — єдине підприємство в Європі, яке виробляє пеніцилін повного циклу, включно з ключовими активними фармацевтичними інгредієнтами. На ньому працюють понад 2000 людей.
За даними Eurostat, частка Китаю в імпорті до ЄС пеніцилінів та їхніх похідних, переважно у формі активних фармацевтичних інгредієнтів, зросла з 44% у 2019 році до 86% у 2025-му. Європейський експорт цієї продукції скоротився до рівня, що становить лише близько п’ятої частини від пікових показників початку 2000-х років.
Керівниця заводу Штефані Єднер попередила, що закриття підприємства означатиме фактично повну залежність Європи від Китаю у виробництві пеніциліну.
Проблема загострилася попри масштабні інвестиції. Три роки тому підприємство розширили за 200 млн євро, з яких 50 млн становило державне фінансування. Виробничі потужності збільшили на 20%, однак конкурувати з китайськими компаніями стає дедалі складніше.
Однією з головних причин є вартість енергії. За даними Міжнародного енергетичного агентства, у 2025 році електроенергія для енергоємних підприємств ЄС коштувала майже на 50% дорожче, ніж у Китаї.
Завод у Кундлі споживає приблизно стільки ж енергії, скільки сусідній Інсбрук із населенням понад 130 тисяч людей.
Додатковий тиск створюють дешевша робоча сила в Китаї, менш суворі екологічні вимоги та державна підтримка місцевих виробників.
У Sandoz стверджують, що китайські компанії постачають на європейський ринок активні фармацевтичні інгредієнти за цінами, які можуть бути нижчими за собівартість виробництва.
У березні компанія звернулася до Європейської комісії зі скаргою та вимогою розпочати антидемпінгове розслідування щодо китайських інгредієнтів для виробництва амоксициліну.
Якщо порушення підтвердяться, ЄС може запровадити додаткові мита на відповідну китайську продукцію. За інформацією Reuters, Єврокомісія розглядає можливість відкриття розслідування, хоча конкретні строки поки невідомі.
У Пекіні відкидають звинувачення в недобросовісній конкуренції. Міністерство закордонних справ Китаю заявило, що торговельні суперечки з ЄС слід вирішувати шляхом переговорів, а китайська влада виступає проти протекціонізму.
Європейські експерти попереджають, що залежність від китайських антибіотиків становить не лише економічну, а й безпекову загрозу.
За оцінками Sandoz, до 90% активних інгредієнтів для антибіотиків у світі виробляють за межами Європи — переважно в Китаї або в Індії з використанням китайської хімічної сировини.
Компанія вважає, що за умов дипломатичного конфлікту постачання антибіотиків потенційно може стати інструментом економічного тиску або гібридної війни.
Під час пандемії COVID-19 європейські країни вже зіткнулися з ризиками надмірної залежності від азійських постачальників медичної продукції. У 2022 році в Європі виник дефіцит амоксициліну на тлі різкого зростання респіраторних інфекцій.
Саме після цього Єврокомісія погодила виділення 28,3 млн євро на розширення виробництва в Кундлі.
Експерти наголошують, що в разі нової пандемії або міжнародного конфлікту втрата власного виробництва антибіотиків може серйозно обмежити здатність Європи реагувати на кризу в системі охорони здоров’я.
Водночас європейські уряди переважно закуповують ліки за принципом найнижчої ціни, що робить виробництво в ЄС економічно невигідним.
Генеральний директор Sandoz Річард Сейнор звернув увагу на парадокс: життєво необхідні антибіотики в Європі іноді продають дешевше за звичайні солодощі.
“Мене засмучує, що ми продаємо упаковку антибіотиків дешевше, ніж пачку Ricola у Швейцарії або батончик Mars у Великій Британії”, — заявив він.
За словами керівника компанії, суспільство звикло сприймати доступність таких ліків як належне й може усвідомити їхню справжню цінність лише тоді, коли вони зникнуть із продажу.
