Бойові дії на фронті тривають, і багато військових отримують поранення. Держава гарантує їх право на додаткові виплати, необхідні для лікування та реабілітації. От тільки через різні причини це право не завжди реалізується. Юристи компанії «Мережа права» працюють з цими проблемними ситуаціями й накопичили великий досвід. Вони розказали нашим читачам, хто має право на 100 тисяч за поранення і що робити, щоб їх отримати.
Перше, на чому наголошують експерти: військова частина не виплачує одноразову виплату за поранення одразу ж, як військовослужбовця доставили у госпіталь. Так, він отримуватиме кошти, поки знаходитиметься на лікуванні. І так, у нього є право на одноразову грошову допомогу. Але це різні види виплат, і не треба їх плутати.
Варто почати з того, що не існує «виплати за поранення». Є постанова Кабміну №168 від 28.02.2022, яка встановлює порядок виплати додаткової грошової допомоги (ДГВ) військовим, які знаходяться на стаціонарному лікуванні після поранення або у відпустці після тяжкого поранення.
А ще є одноразова грошова допомога (ОГВ) — виплата, яку можна отримати за висновком МСЕК, якщо з’ясувалося, що військовий втратив частково працездатність або отримав групу інвалідності.
Військова частина зобов’язана нарахувати ДГВ, якщо військовий:
ДГВ — це 100 тисяч гривень на місяць, пропорційно до днів перебування у «стаціонарі» без урахування зарплати військовослужбовця. Виплату має здійснювати фінвідділ військової частини в період з 10 по 25 число кожного наступного місяця. Але варто зауважити, що точні дати встановлює конкретна в/ч.
Наприклад, якщо військовий перебував у госпіталі з 1 березня 2024 року по 31 травня цього ж року, він отримає:
У вже згаданій вище постанові Кабміну №168 вказано, що ДГВ мають отримувати ті військові, що перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Тож захисники, які отримали поранення легкого або середнього ступеня тяжкості, перестають отримувати додаткову грошову допомогу після виписки зі стаціонару. Ступінь тяжкості визначає ВЛК, яка, власне, і приймає рішення про відпустку.
Серед найбільш розповсюджених причин:
Зазвичай, коли військового доставляють до госпіталю, з ним, з його лікарем або його рідними зв’язується командир або офіцер з морально-психологічного забезпечення для отримання інформації про стан та орієнтовну тривалість лікування.
Якщо немає довідки про те, за яких обставин військовий отримав поранення, то ВЛК, яка розв’язує питання подальшої служби та відпусток, буде з’ясовувати, чи пов’язане це поранення з захистом Батьківщини. За відсутності документа ВЛК зробить висновок: хоч поранення і було отримане під час служби, проте офіційного підтвердження обставин немає. У такому випадку ДГВ не буде нарахована.
Питання нестачі медичних документів у військовій частині можна розв’язати самостійно, а от з проблемою службової недбалості та відсутністю довідки про поранення краще звернутися до адвоката.
Для зручності треба виділити дві найтиповіші причини відмови:
Отже, однозначно не отримують ДГВ військові, які:
Якщо в/ч маніпулює фактами (а такі випадки трапляються), ситуацію треба аналізувати індивідуально. На жаль, універсальних порад дати не можна: треба залучати адвоката, аналізувати проблему та розробляти план захисту.
Що робити зі службовою недбалістю? Тут теж знадобиться допомога адвоката. Причини можуть бути різні: від затримки виплат до відмови у видачі довідки про обставини поранення. Досвідчений правник знайде законні методи впливу на в/ч та допоможе повернути кошти.
Якщо вам чи вашому рідному неправильно нарахували ДГВ або виплатили неповну суму, дуже важливо, розв’язувати проблему не на емоціях. По-перше — заспокойтесь. По-друге — проаналізуйте ситуацію. Ще раз перерахуйте дні: скільки фактично тривало стаціонарне лікування? Порівняйте з сумами, які надійшли. Не сходиться? Для початку зверніться з питанням або рапортом до безпосереднього командира. Якщо відповіді немає, або звучать лише порожні обіцянки — тоді вже залучайте адвоката. Обираючи спеціаліста, впевніться, що:
Проблеми невиплати, неправильного розрахунку чи затримки ДГВ розв’язують по-різному: інколи вистачає письмового запиту до військової частини, інколи потрібне рішення суду. Якщо у військового є право на виплату — його треба захистити. Це аксіома, яку краще не ігнорувати.