З початку повномасштабного вторгнення в Україну кількість випадків ВІЛ серед військовослужбовців армії Росії зросла на 2000%. Про це йдеться в новому звіті американського «Фонду Карнегі за міжнародний мир». Причини спалаху — не лише бойові умови, пов’язані з незахищеними статевими контактами та вживанням наркотиків, але й політика Кремля, яка під виглядом захисту «традиційних цінностей» придушує профілактичні та просвітницькі ініціативи.
Згідно з даними дослідників, уже до кінця 2022 року кількість заражень у російській армії зросла у 13 разів порівняно з довоєнним періодом, а до кінця 2024 року — у 20 разів. «Демографічні та економічні наслідки цієї епідемії можуть бути відчутними десятиліттями та виявитися навіть руйнівнішими за наслідки самої війни», — застерігають автори звіту.
У доповіді також вказується на загальну критичну ситуацію з ВІЛ у Росії. З 2022 року країна стабільно входить до п’ятірки світових лідерів за кількістю нових заражень, поступаючись лише Південній Африці, Мозамбіку, Нігерії та Індії. Ще у 2021 році на Росію припадало 3,9% усіх нових випадків ВІЛ у світі — більше, ніж на Танзанію, Уганду, Замбію чи Кенію.
Аналітики фонду вказують: зростання епідемії зумовлене виключно політичними рішеннями. Зокрема, Кремль послідовно знищує незалежні організації, що займаються профілактикою ВІЛ. Один з прикладів — заборона діяльності Elton John AIDS Foundation у Росії, оголошеної 3 квітня 2025 року. Генпрокуратура країни звинуватила фонд у «пропаганді нетрадиційних сексуальних відносин» і «західних моделей родини». Фонд, заснований Елтоном Джоном у 1992 році, працює у понад 90 країнах і бореться зі стигматизацією ВІЛ, дискримінацією ЛГБТК+ та поширенням епідемії СНІДу.
За даними ЦНДІ епідеміології Роспотребнагляду, до осені 2022 року ВІЛ діагностували в 1% населення Росії — це приблизно 1,5 мільйона осіб. За словами провідного російського епідеміолога Вадима Покровського, ситуація лише погіршується: до 2030 року кількість нових заражень може сягнути 660 тисяч.
У віковій групі 15–49 років рівень інфікованості в Росії становить 1,5% — більше, ніж у більшості африканських країн. Наприклад, в Ефіопії цей показник дорівнює 0,9%, у Конго — 0,7%, у Нігерії — 1,3%. У європейських країнах ситуація значно краща: у Німеччині — 0,1%, в Італії — 0,2%, в Іспанії — 0,4%, у Португалії — 0,5%.