Вперше в історії США усунення з посади спікера Палати представників вже само по собі – історичне явище. Ще більш дивовижним з історичної точки зору, а також важливим для нас і з політичної точки зору робить це усунення той факт, що однією з головних причин відставки Кевіна Маккарті з посади спікера Палати представників стало саме питання допомоги Україні.
Критики Кевіна Маккарті з табору радикальних республіканців-трампістів дорікали йому насамперед те, що він намагався домовитися з адміністрацією президента США не тільки про тимчасовий бюджет, але й про продовження фінансування України у тій ситуації, коли у Сполучених Штатів серйозні проблеми на кордоні із Мексикою.
Сам, тепер вже колишній спікер Палати представників американського Конгресу, на своїй пресконференції після усунення з посади порівняв Володимира Путіна з Адольфом Гітлером. Також підкреслив, що російський керманич по своєму відношенню до України робить те саме, що Гітлер у 30-ті роки минулого сторіччя робив щодо Чехословаччини, а потім і до Польщі. Маккарті нагадав, що всі спроби домовитися з агресорами, і тут він привів сумний досвід британського прем’єра Невілла Чемберлена, не призвели до позитивних результатів. Саме тому ексспікер закликав до подальшої підтримки України та підкреслив, що саме так і мали б робити США, тим більш, що у нинішній адміністрації є сумний досвід виходу з Афганістану. Маккарті зауважив, що не збирався надсилати в Україну гроші, але хотів допомогти Україні з озброєнням.
Звичайно, тепер на тлі відставки спікера це є його найбільш радикальні висловлювання стосовно допомоги Україні за весь термін перебування Маккарті на посаді. Ми добре пам’ятаємо, як буквально кілька днів тому під час візиту у Вашингтон президента України, спікер Палати представників відмовив Володимиру Зеленському у виступі перед Конгресом, при цьому нагадавши, що Зеленський не є ані членом Конгресу, ані президентом США. Тому він не розуміє, чому президент України має виступати в Конгресі. А під час зустрічі з українським президентом він говорив насамперед про контроль над грошима, але очевидно, що таким чином, такою тональністю Маккарті й хотів запобігти власній відставці.
У результаті пошук компромісів, навіть не серед республіканців та демократів, а серед поміркованого та радикального угруповання у складі самої Палати представників, призвів до справжнього фіаско. Фіаско, яке відбулося за кілька днів після того, як Маккарті домовився з адміністрацією президента США про тимчасовий бюджет на 45 днів без допомоги Україні та інших важливих статей. І в принципі Палата представників мала б зайнятися питанням створення постійного бюджетного механізму. Однак усього цього зараз не відбудеться.
Має відбутися пошук нового спікера Палати представників, звичайно, республіканця, тому що у республіканців крихка більшість у цій Палаті. Однак відразу виникає кілька питань. А який конгресмен погодиться обійняти посаду спікера Палати представників в умовах, коли є очевидним, що у республіканців немає сталої більшості у цій Палаті й що є група депутатів від партії, погляди якої кардинально відрізняються від поглядів всіх інших республіканців у Палаті представників? І мова навіть йде не про підтримку Дональда Трампа, адже Маккарті був прихильником колишнього президента США, просто не таким радикальним та жорстким як ті вісім конгресменів, які разом з конгресменами демократами висловилися за недовіру спікеру.
Також досить серйозним уроком є той факт щодо готовності Маккарті піти на поступки цим радикальним республіканцям і створити спеціальну можливість для подання питання про вотум недовіри спікеру будь-яким членом Палати представників. У попередніх скликаннях Палати була виключена така можливість для того, щоб спікер міг допрацювати свій термін, що було регламентовано спеціальними груповими можливостями для депутатів. Хто зараз погодиться стати спікером із дотриманням такої угоди?
Адже буде очевидно, що і новий спікер Палати представників буде приречений тепер на відставку, якщо ті чи інші його кроки не сподобаються якомусь конкретному депутату, підтримуваному хоча б маленькою, як бачимо, достатньо і восьми голосів, групою республіканців. А обов’язки спікера нижньої палати парламенту США як раз і входить пошук компромісів та порозуміння із президентською адміністрацією у таких питаннях як бюджет, як фінансування державних інституцій. Бо, якщо такого компромісу не буде знайдено, це буде означати, що американська держава просто перестає функціонувати як інституція.
Отже, по суті залишається 40 днів для того, аби конгресмени узгодили новий бюджет США. Замість того є вірогідність, що вони витрачатимуть цей час на пошук нового спікера Палати представників.
Варто нагадати, що сам Кевін Маккарті був обраний у 17-ому турі голосування, і це при тому, що його підтримувало 99% республіканців. Вони й зараз його продовжують підтримувати попри те, що він відмовився від повторного балотування. Інших конгресменів, які б мали таку підтримку конгресменів республіканської фракції, на цей момент не існує. Може з’явиться якась компромісна постать, але для цього потрібен час.
Це означає, що питання ухвалення бюджету відсувається кудись на більш довгий термін. Також це означає, що зараз нема кому розмовляти з адміністрацією Сполучених Штатів ані про сам бюджет, ані про механізми допомоги Україні, які мають бути або у цьому бюджеті, або вирішені за рахунок спеціального закону чи якогось додаткового рішення. Зараз можна тільки гадати, які саме механізми бачили в адміністрації президента США для продовження такого фінансування. Але про це, до того моменту поки не буде обраний новий спікер Палати представників, просто нема з ким розмовляти.
До того ж треба розуміти, що будь-який новий спікер навряд чи буде готовий до серйозних компромісів, після того, як він буде намагатися отримати підтримку всієї республіканської фракції як поміркованих, так і радикальних її членів.
Варто також звернути увагу і на той факт, що колишній президент США Дональд Трамп, який має беззаперечний авторитет серед республіканців і зараз наближається до можливості номінації кандидата на посаду президента на виборах 2024 року саме від республіканської партії, не підтримав Кевіна Маккарті у вирішальний момент. Трамп просто мовчав. Таким чином дав сигнал радикальним республіканцям, що вони можуть робити у Палаті представників американського Конгресу все, що їм заманеться.
Чому?
Більшість американських медіа схарактеризували ситуацію точним і очевидним словом, яке є синонімом трампізму, – хаос. І за великим рахунком саме хаос потрібен Дональду Трампу, щоб запобігти подальшого судового переслідування, а потім переобратися на посаду президента США. Про це Трамп непросто зараз мріє як про якусь сатисфакцію, а як те, що необхідно для запобігання його ймовірного ув’язнення.
І тема України залишатиметься важливою частиною тієї політичної боротьби, не скажу, що найважливішою, однак однією з найважливіших. Таким чином залишається зрозуміти, які механізми для подальшого фінансування військової допомоги України зараз знайде адміністрація президента США, яка також, у зв’язку з необранням спікера Палати представників, може опинитися в одній з найбільш складних ситуацій за весь час перебування Байдена у Білому домі.