Олександр Яковенко, засновник і керівник однієї з найбільших в Україні компаній з виробництва дронів TAF Drones, нині працює у надскладних умовах. За його словами, ще два роки тому Україна була на два кроки попереду Росії в технологіях безпілотної війни. Сьогодні – лише на один, пише Financial Times.
«Зараз на фронті йдеться вже не про нові технології, а про адаптацію до нових стратегій», – каже Яковенко. Саме швидкість адаптації стала ключовим фактором у протистоянні з агресором, який стрімко вчиться і вдосконалює власні підходи.
У березні цього року, згадує він, російські військові проривалися вглиб української території на мотоциклах у таких кількостях, що у ЗСУ просто не вистачало дронів, аби зупинити кожного з них. Попри стрімкий розвиток безпілотних систем в Україні, росіяни не відстають, а подекуди й наздоганяють.
Компанія Яковенка, заснована у перші місяці повномасштабного вторгнення, за 2024 рік виготовила 350 тисяч дронів – це значна частина з приблизно 2 мільйонів безпілотників, вироблених у країні за рік. У першій половині 2025 року компанія вже має державне замовлення на таку ж кількість, а також планує розгорнути виробництво комплектуючих у Європі.
Втім, успіхи не заважають усвідомлювати масштаб проблем. Однією з головних викликів Яковенко називає зростаючу залежність від китайських комплектуючих – тепловізійних камер, карбонових рам та батарей. За останні півтора року компанія витратила понад 1,2 мільярда доларів на китайські компоненти, нерідко закуповуючи їх через посередників, щоб обійти експортні обмеження. Але з осені 2024 року Китай посилив контроль за експортом чутливих деталей, і це вже відчутно.
«Після кількох тижнів торговельної війни у нас виникла величезна проблема – ми змушені затримувати виконання замовлень на місяць», – зазначає Яковенко. Європейські аналоги є, але вони значно дорожчі.
У той самий час Росія продовжує шукати нові рішення. Серед недавніх нововведень – дрони з оптоволоконним керуванням, які неможливо заглушити РЕБ, адже вони керуються через тонкий кабель. Попри обмежений радіус дії (до 20 км) та проблеми в мороз, Яковенко припускає, що влітку їхнє застосування зросте.
Українська дронова війна стала прикладом нового типу збройного конфлікту, але, як визнають самі українці, Захід досі не повністю усвідомив масштаб цієї трансформації. «В Україні, Росії й Китаї це розуміють. Але в інших країнах – ні», – заявив минулого тижня Валерій Залужний на конференції у Лондоні.
Водночас українські виробники, включно з Яковенком, стають все більш привабливими для західних армій і компаній. Вони пропонують не лише технології, а й досвід, який інші країни можуть отримати лише в умовах реальної війни. Очікується, що президент Володимир Зеленський цього року дозволить експорт дронів до Європи.
«У нас є багато компаній із дуже хорошими технологіями, і вони хочуть виробляти свою продукцію в Європі», – каже Яковенко. Але більшість європейських урядів прагнуть підтримувати власних виробників. «Багато іноземців використовують нашу війну як навчання. Ми це розуміємо. І вони нам теж допомагають».
У повсякденному житті Яковенко – це символ адаптивності українського спротиву. Часто він носить худі з написами «Get», «Hit» і «Repeat», поряд із зображеннями дрона, танка та стрілок, що символізують безперервність дій.
До війни він був директором логістичної компанії. У перший день вторгнення він написав своїм співробітникам: «У вас є чотири години, щоб вирішити – або залишаєтеся, або їдете. Якщо залишаєтеся – допомагаємо армії». Майже всі залишилися. Саме тоді Яковенко побачив на передовій, як військові модифікують спортивні дрони, і вирішив діяти. Спочатку створив благодійний фонд, який щомісяця збирав сотні дронів, а згодом, після зустрічі з міністром цифрової трансформації Михайлом Федоровим, перетворив ініціативу на бізнес. Федоров тоді сказав: «Це круто, що ви даєте дрони безкоштовно, але зробіть бізнес. Нам потрібно бути конкурентними».
Темпи розвитку вражають. Якщо у 2023 році середній дрон-камікадзе мав дальність 5 км і ніс 1 кг вибухівки, то нині він долає 40 км і несе до 3 кг. Наступного року, прогнозує Яковенко, почнеться ера наземних дронів — роботів на колесах. Вони будуть використовуватися для евакуації поранених та доставки вантажів на фронт без ризику для людей.
Швидкий розвиток штучного інтелекту також змінює правила гри – оператори FPV-дронів зможуть керувати ними з офісу за сотні кілометрів від фронту.
Проте Яковенко визнає: хоча Україна зберігає перевагу в інноваціях, Росія ефективніша у виробництві. «Вони рухаються крок за кроком. Якщо це триватиме ще два роки, нам буде дуже важко оборонятися», – каже він.
Його штаб у прифронтовій Одесі регулярно переїжджає – приблизно раз на два місяці, щоб уникнути ударів. Попри це, він продовжує працювати. Бо впевнений: саме швидкість, гнучкість і рішучість дають Україні шанс перемогти.