Президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт про створення українського національного пантеону — загальнонаціонального місця пам’яті для вшанування видатних українців. Ініціатива вже спричинила різку реакцію серед польських політиків через історичні суперечки довкола ОУН, УПА та Степана Бандери.
Про це пише BBC News Україна.
Зеленський оголосив про законопроєкт 28 червня під час звернення з нагоди Дня Конституції у Києво-Печерській лаврі. За його словами, пантеон має об’єднати імена тих, хто в різні століття “боровся заради України” та зробив внесок у її історію.
“Імена всіх героїв, які в різні століття та епохи боролися заради України, надихали Україну, будуть поєднані й назавжди вписані в нашу історію з великої літери, з великою повагою і увагою від держави”, — заявив президент.
Водночас Зеленський наголосив, що Україна сама визначатиме, кого вважати своїми героями.
“Ніхто й ніколи не буде наказувати, як нам жити, як говорити, кого нам любити, кому бути вдячними і яких героїв шанувати”, — сказав глава держави.
У той самий день у Києво-Печерській лаврі відкрили погруддя гетьмана Івана Мазепи. Зеленський назвав це відновленням історичної справедливості та заявив, що народ, який шанує власну історію, зберігає незалежність і державу.
Що таке український національний пантеон
Згідно із законопроєктом, український національний пантеон має стати загальнонаціональним місцем пам’яті в Києві. Там планують вшановувати людей, які зробили історичний внесок у здобуття та відновлення незалежності України, державотворення, захист суверенітету й територіальної цілісності, розвиток української нації, війська, культури, науки, спорту, мови, громадянського суспільства та релігії.
У пантеоні можуть бути вшановані глави держав або прирівняні до них діячі часів Русі, Руського королівства, Української козацької держави, УНР, ЗУНР, Української держави та Карпатської України.
Також законопроєкт передбачає можливість вшанування президентів України, головнокомандувачів УНР, Галицької армії, Карпатської Січі, УПА, головнокомандувачів ЗСУ, нобелівських лауреатів, діячів науки й культури світового рівня, пов’язаних з Україною.
Окремо йдеться про людей, які зробили значний внесок у становлення української державності, війська, культури, мистецтва, науки, спорту та літературної мови.
Чому збурилась Польща
Попри те, що конкретний список осіб для вшанування у пантеоні наразі невідомий, у Польщі ініціативу Зеленського сприйняли через призму історичної суперечки довкола ОУН, УПА, Степана Бандери, Романа Шухевича та Волинської трагедії.
Колишній прем’єр Польщі Лєшек Міллер різко відреагував на слова Зеленського про те, що Україні ніхто не буде вказувати, яких героїв шанувати.
“Ніхто і ніколи не буде вказувати нам, яких героїв поважати. Ну й чудово. Ніхто і ніколи не буде вказувати нам, кому допомагати, а кому ні”, — написав Міллер.
Депутат ультраправої “Конфедерації” Конрад Берковіч пішов ще далі та закликав обмежити допомогу Україні, заблокувати фінансування, перекрити східний кордон і блокувати спроби України вступити до ЄС.
Колишній прем’єр Польщі Матеуш Моравецький назвав заяву Зеленського “черговим ляпасом, завданим Польщі”.
“Україна не буде нам диктувати, що вбивці з УПА та Бандера — це “герої”, яких ніхто не має права оцінювати”, — написав він.
Ексречник Моравецького, а нині євродепутат Пьотр Мюллер заявив, що польська політика щодо України має бути жорсткішою: “допомагати, але й вимагати”. Він також повідомив, що його політична група у Європарламенті ініціювала дебати й резолюцію щодо вшанування пам’яті жертв злочинів УПА.
BBC нагадує, що жодна міжнародна організація не визнавала геноцид УПА. Україна визнає, що окремі підрозділи УПА вчиняли злочини під час Другої світової війни, так само як злочини вчиняли й підрозділи польської Армії Крайової.
Для України УПА переважно є символом боротьби проти Росії та комуністичного режиму. Саме через це одна з військових частин ЗСУ раніше попросила надати їй найменування “імені героїв УПА”, що наприкінці травня стало новою хвилею напруження між Києвом і Варшавою.
Чи будуть у пантеоні Бандера і Шухевич
У законопроєкті немає конкретного списку людей, яких мають вшанувати в українському національному пантеоні. Саме це в Україні називають важливою запобіжною нормою.
Народний депутат Микола Княжицький наголосив, що пропозиції щодо конкретних кандидатур мають визначатися окремими законами, які затверджуватиме Верховна Рада.
“Очевидно, що нікого, хто доведено чинив злочини проти мирного населення у 20 столітті, у таких списках бути не повинно”, — заявив Княжицький.
Водночас частина українських експертів попереджає, що потенційне вшанування окремих командирів УПА може спричинити новий скандал із Польщею.
Шефредактор “Європейської правди” Сергій Сидоренко зазначив, що поява у пантеоні Романа Шухевича або Дмитра Клячківського, якого польські історики вважають одним із головних відповідальних за події на Волині, може створити серйозні проблеми у відносинах із Польщею. На його думку, для зниження напруження українська влада мала б чітко пояснити, кого саме не планують включати до пантеону.
Депутатка від “Слуги народу” Євгенія Кравчук, яка працювала над законопроєктом у профільному комітеті Верховної Ради, заявила, що рішення щодо конкретних осіб не ухвалюватимуть одноосібно.
За її словами, має бути створений дорадчий орган, до якого увійдуть історики, культурознавці, експерти з національної пам’яті та представники громадськості.
Кравчук також уточнила, що у пантеоні не можуть бути вшановані особи, засуджені за злочини проти національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також ті, щодо кого діють обмеження за законами про декомунізацію та деколонізацію.
Радник президента Дмитро Литвин також заявив, що законопроєкт передбачає окремий процес розгляду кожної кандидатури — із залученням професійних спільнот і голосуванням у Верховній Раді.
Як саме можуть вшановувати героїв
Законопроєкт передбачає кілька форм вшанування. Це може бути почесне перепоховання, встановлення кенотафів — символічних пам’ятних знаків, якщо людина похована в іншому місці або її неможливо поховати, а також інші меморіальні форми.
Євгенія Кравчук пояснила, що створення пантеону не означає автоматичного перенесення могил відомих українців. Почесне перепоховання можливе лише за певних обставин — наприклад, якщо могила перебуває у критичному стані або потребує перенесення.
Як приклад вона навела могилу Тараса Шевченка на Чернечій горі в Каневі. За її словами, це окреме національне місце пам’яті, тому питання перепоховання Шевченка до пантеону не стоїть.
Ідея пантеону не нова
Дискусія про український національний пантеон триває вже майже два десятиліття.
У 2015 році Верховна Рада ухвалила постанову про увічнення пам’яті Героїв України, які віддали життя за свободу й незалежність. Вона передбачала створення національного пантеону в Києві. Того ж року тодішній президент Петро Порошенко підписав відповідний указ.
У 2017 році дискусія активізувалася після історії з могилою українського поета Олександра Олеся у Празі. Тоді на місці його поховання перепоховали громадянина Чехії, що викликало в Україні обговорення потреби повернення і перепоховання видатних українців, похованих за кордоном.
Тодішній віцепрем’єр В’ячеслав Кириленко говорив про необхідність повернення в Україну останків Степана Бандери, Симона Петлюри та Євгена Коновальця.
Історик Ярослав Грицак тоді зазначав, що національні пантеони є типовими для багатьох національних держав, але важливо, щоб український проєкт не став формальним або політично “запопсованим”.
Письменниця Оксана Забужко також наголошувала, що проблема ширша за окремі поховання: держава має системно дбати про національну спадщину.
Пантеони в інших країнах
BBC наводить приклади європейських країн, де національні пантеони давно є частиною державної традиції.
У Польщі такі місця пам’яті існують у Кракові та Варшаві. На Вавелі поховані польські королі, державні діячі й діячі культури, зокрема Тадеуш Костюшко, Юзеф Пілсудський, Адам Міцкевич, а також президент Лех Качинський і його дружина Марія, які загинули у Смоленській авіакатастрофі.
У Франції Пантеон у Парижі є місцем поховання видатних діячів держави, науки та культури. Там спочивають Віктор Гюго, Еміль Золя, П’єр і Марія Кюрі, Луї Брайль та інші.
У Великій Британії одним із головних місць національної пам’яті є Вестмінстерське абатство, де поховані британські монархи, письменники, науковці й державні діячі. Там також є багато кенотафів — символічних меморіалів без поховання.
Історик Павло Подобєд пояснював, що український національний пантеон мав би бути не просто військовим меморіалом або кладовищем у центрі міста, а символом державності й тяглості української історії — від княжої Русі до сьогодення.
Чим це може загрожувати Україні
Найбільший ризик для України — нове загострення у відносинах із Польщею саме в той момент, коли Варшава залишається одним із ключових союзників Києва у війні проти Росії та важливим голосом у Європейському Союзі.
Поки польський уряд Дональда Туска та МЗС Польщі публічно не коментували заяви Зеленського, найрізкіше реагують представники опозиції, ультраправих і консервативних кіл.
Однак тема історичної пам’яті в Польщі має широку політичну вагу. Саме тому будь-які рішення щодо пантеону, які у Варшаві трактуватимуть як вшанування діячів, пов’язаних із Волинською трагедією, можуть впливати на підтримку України, зокрема у питаннях євроінтеграції.
Українська влада, зі свого боку, наполягає, що пантеон має стати символом державної зрілості, історичної справедливості та поваги до людей, які в різні епохи боролися за Україну.
