Журналіст BBC News Україна Олексій Назарук провів три дні в Одесі та описав місто, яке продовжує жити туристичним життям попри регулярні повітряні тривоги й російські удари. Найбільше автора вразили високі ціни, переповнені пляжі та спокійне ставлення багатьох відпочивальників до небезпеки.
У своєму матеріалі Назарук зазначив, що вирішив поїхати до Одеси після кількох років без відпочинку на морі. Поїздка, за його словами, дала змогу змінити обстановку, хоча місто зустріло його постійними тривогами, великою кількістю людей і несподівано високими витратами.
Дорога та витрати на поїздку
Журналіст їхав до Одеси автомобілем із Києва. Стан траси він оцінив позитивно, зазначивши, що дорогу відремонтували, а асфальт майже всюди залишається якісним.
Водночас значною статтею витрат стало пальне. Навіть за невеликої витрати бензину дорога з Києва до Одеси й назад, за підрахунками автора, коштувала приблизно 6 тисяч гривень.
Загалом за три дні на двох він витратив в Одесі близько тисячі доларів. При цьому, як наголосив Назарук, вони не обирали розкішного відпочинку, а орієнтувалися на середній ціновий сегмент.
Житло поблизу порту
Помешкання забронювали через Airbnb у районі порту та парку Шевченка. Воно коштувало 2700 гривень за добу — приблизно на 300 гривень дешевше, ніж інші доступні варіанти.
До центру міста або пляжу звідти потрібно було йти близько пів години. За три ночі лише проживання обійшлося більш ніж у 8 тисяч гривень.
Середній чек у ресторанах — близько 2 тисяч гривень
Окремо автор звернув увагу на ціни в одеських закладах. За його спостереженнями, звичайний обід або вечеря на двох коштували близько 2 тисяч гривень.
Закуски в меню часто починалися від 500 гривень, а основні страви коштували близько тисячі. Кава з десертом на двох могла обійтися ще приблизно в тисячу гривень.
Попри це, ресторани та кафе були переповнені. До популярних закладів, серед яких «Татарбунари» Алекса Купера та «Дача» Савелія Лібкіна, увечері неможливо було потрапити без попереднього бронювання. Причому замовляти столик, за словами журналіста, потрібно було більш ніж за день.
Курортні ціни на тлі постійних тривог
Найсильніше враження на автора справив контраст між активним курортним життям і воєнною небезпекою. Одеса, за його спостереженнями, за рівнем цін нагадувала міжнародний курорт, але водночас місто регулярно перебувало під загрозою ударів.
Назарук пише, що повітряні тривоги могли лунати чотири-шість разів удень і повторюватися вночі. Особливо пошкодженим він назвав район поблизу порту.
Водночас на пляжах було надзвичайно багато людей. Відпочивальники, за спостереженнями автора, часто не залишали узбережжя навіть після повідомлень про повітряні цілі, які рухалися в напрямку прибережних районів.
Журналіст навів приклад, коли місцеві канали повідомляли про ракету в напрямку пляжу «Ібіца», а люди на сусідньому пляжі біля дельфінарію «Немо» реагували на це так, ніби небезпека їх не стосувалася. Відстань між цими місцями становить лише кілька кілометрів.
Укриття є, але люди ними майже не користуються
За словами автора, на пляжах облаштовані укриття, однак до деяких із них потрібно йти близько десяти хвилин. Через це багато відпочивальників залишаються на місці та спостерігають за тим, що відбувається в небі.
Під час одного з інтенсивних обстрілів сам Назарук разом із супутницею спробував знайти безпечніше місце, але дістався лише найближчого бару під солом’яним навісом.
«Оце сховалися, так сховалися — чистий психологічний захист з пальмового листя», — іронічно описав він цю ситуацію.
Скільки коштує відпочинок на пляжі
Цього року багато одеських пляжів офіційно відкрили. За спостереженнями журналіста, на узбережжі відпочивали люди різного віку — від сімей із немовлятами до літніх відвідувачів.
Оренда лежака коштувала 200 гривень у будні та 300 гривень у вихідні. У ціну входили парасолька, столик, доступ до душу та роздягалень, а також обслуговування офіціантом біля лежака.
Традиційні пляжні закуски — кукурудза, рапани та пахлава — продавалися переважно по 100 гривень. Автор зазначив, що дешевших пропозицій майже не бачив.
Також він звернув увагу, що більшість місцевих жителів, яких зустрів під час поїздки, спілкувалися російською мовою.
Поїздка до Санжійки
Окремо журналіст розповів про поїздку до Санжійки. Там з’явилися глемпінги, невеликі бари та облаштовані сходи, які ведуть до води через крутий берег.
Водночас він не наважився купатися. Автор пояснив це відкритим узбережжям без пірсів і власними побоюваннями щодо мінної небезпеки.
Привоз і бессарабська кухня
Під час подорожі Назарук також відвідав одеський ринок Привоз. Асортимент він назвав вражаючим, а ціни — приблизно такими самими, як у Києві.
Особливо автор відзначив місцеві фрукти, які, на його думку, були значно солодшими завдяки південному сонцю.
Ще однією характерною рисою сучасної Одеси журналіст назвав популярність локальної та бессарабської кухні. У ресторанах активно пропонують форшмак, страви з помідорів мікадо та інші продукти, які подають як одеські спеціалітети.
За його оцінкою, місто успішно перетворило місцеву кухню на туристичний бренд.
Генератори, темрява і музиканти на вулицях
Увечері частина центру міста занурювалася в темряву через відключення електроенергії. На вулицях працювали генератори, шум яких нагадав автору зимовий Київ.
Попри темряву, повітряні тривоги та звуки роботи протиповітряної оборони, вуличні музиканти продовжували виступати в центрі міста.
На Дерибасівській журналіст також побачив молодіжний мітинг на підтримку Михайла Федорова.
Підсумовуючи подорож, Назарук назвав Одесу чудовою та атмосферною навіть у нинішніх умовах. За його враженнями, місто одночасно живе як переповнений курорт і прифронтовий регіон, де повсякденне життя постійно переривається тривогами та обстрілами.
