Українським дітям загрожує в’язниця за відмову прийняти російське громадянство в рамках програми Володимира Путіна з викрадення десятків тисяч неповнолітніх. Про це пише The Telegraph у матеріалі “Перегони за порятунком вкрадених українських дітей, утримуваних Росією”.
Багато молодих українців знаходяться в центрах тримання під вартою на окупованих територіях після того, як були схоплені окупаційними російськими військами.
Як повідомили The Telegraph дослідники та активісти, декого з них під тортурами змушують зізнатися у злочинах, і після досягнення 18 років їх можуть перевезти в Росію, а потім загубити в основній тюремній системі.
Масові викрадення дітей у Росії добре задокументовані і вказані в ордерах на арешт Путіна і Марії Львової-Белової, його “уповноваженого з прав дитини”, виданих Міжнародним кримінальним судом (МКС).
Активісти заявили, що домагаються звільнення дітей, яких утримують на окупованій території, доки їм не виповнилося 18 років і їх не перевели в російську пенітенціарну систему для дорослих, яка часто є неправомірною і кафкіанською.
Один підліток, особистість якого The Telegraph вважає за краще не називати, щоб не порушувати конфіденційність переговорів, пропав безвісти, пішовши з дому на прогулянку на початку війни.
За словами його батьків, російські поліцейські повідомили їм, що його затримали нібито за вчинення терористичної атаки на російську державу. Хлопчика відвезли до дитячого центру тимчасового тримання, де під тортурами змусили підписати зізнання провини у фальшивому, на думку батьків, злочині.
Коли його мати висловила протест з приводу стану сина – після допиту він був у синцях і крові, зі слідами ударів струмом, – їй незабаром заборонили з ним бачитися.
The Telegraph повідомляє, що цей хлопчик – один із щонайменше шести українців віком від 13 до 17 років, яких утримують у дитячих центрах ув’язнення за аналогічними фальшивими звинуваченнями.
Усіх їх було викрадено з міст і сіл поблизу Маріуполя та Мелітополя, на українській території, захопленій у перші місяці повномасштабного вторгнення Путіна 2022 року.
Тепер вони ризикують бути переведеними в день свого 18-річчя з місць ув’язнення в окупованих містах Маріуполі та Севастополі, а також у південному російському місті Ростові, до в’язниць для дорослих за відмову взяти російські паспорти.
“Проблема з цими справами полягає в тому, що у вас може бути найкращий адвокат у Росії чи Україні… але дуже важко спростувати заяви Росії, тому що це фальшиві заяви”, – каже Маріам Ламберт, засновниця голландського фонду з підтримки дітей-сиріт, яка бере участь у зусиллях зі звільнення дітей.
За оцінками України, близько 20 000 дітей було насильно вивезено з окупованої території до Росії з моменту початку вторгнення в лютому 2022 року.
Ще багато тисяч зникли безвісти, а кількість дітей, які могли бути викрадені Росією, оцінюється в 100 000.
МКС інкримінує Путіну і Львовій-Бєловій воєнний злочин – незаконну депортацію дітей. Російський президент відмахнувся від ордерів, підписавши указ, що прискорює отримання російського громадянства для українських дітей, вивезених до Росії.
Українські чиновники та незалежні гуманітарні діячі ділять російські викрадення на дві категорії. Перша, як у випадку з підлітками, затриманими за фальшивими звинуваченнями, спрямована на придушення дітей, достатньо дорослих, щоб не погоджуватися з путінським вторгненням і виступати проти нього.
Другий тип мотивований, за їхніми словами, геноцидним наміром знищити наступне покоління українців, зробивши їх росіянами.
“Націлюючись на наступне покоління українців і викрадаючи їх, Росія явно демонструє жорстоку політику винищення українського народу, здійснювану поряд із широкомасштабною та систематичною кампанією катувань, жорстокого поводження та незаконного утримання цивільних осіб на окупованих територіях”, – заявив генеральний прокурор України Андрій Костін.
У багатьох випадках Росія забирала дітей із дитячих будинків, які потрапили під окупаційний контроль.
“Росія діє не випадково, це модель поведінки, яка повторюється”, – сказав Костін. З лютого 2022 року українських дітей забирають із дитячих закладів на окупованих територіях і переміщують, наскільки це можливо, подалі від батьківщини, до Росії”.
“Деяких дітей забирають прямо з сім’ї або віідлучають від батьків у фільтраційних таборах, організованих російськими збройними силами, а потім переміщують у саму Росію.
“Аналогічна доля спіткала і тих дітей, чиї батьки загинули під час облоги українських міст або під час міських воєнних дій, і вони потрапили до рук окупаційної влади”.
Згодом цих дітей виставляють на усиновлення на російських державних сайтах, часто з фальсифікованими російськими документами, включно з підробленими іменами і датами народження, і без згадки про їхнє українське походження.
Колишній співробітник української розвідки, який зараз самостійно відстежує ці оголошення, повідомив The Telegraph, що йому вдалося виявити близько 35 000 потенційних оголошень про усиновлення, які відповідають цьому опису.
Офіційні особи та благодійні організації використовують складне програмне забезпечення для пошуку в російських базах даних з усиновлення, інструменти розпізнавання зображень і публічні записи, щоб підтвердити ці висновки.
Повернення дітей додому розглядається як гонка з часом. Оскільки багато хто з них був викрадений до свого першого дня народження, вони нічого не пам’ятають про своїх батьків і українське походження. Ще важливіше те, що в міру дорослішання їх стає все важче ідентифікувати.
“Час грає на руку Росії”, – каже Дар’я Зарівна, помічник президента України та керівник організації Bring Kids Back UA.
“Це означає, що чим довше ми будемо тягнути час і виконувати вимоги Росії, тим складніше буде потім визнати цих дітей”.
Існують міжнародні зусилля, спрямовані на повернення українських дітей додому. Катар і Саудівська Аравія виступають як посередники між українським і російським урядами в цьому питанні.
Країни Перської затоки також фінансували самостійні поїздки українських батьків, які через контрольно-пропускні пункти між українськими та російськими територіями вирушали в Росію, щоб возз’єднатися зі своїми дітьми.
Ці зусилля робляться повільно, і з початку їхньої реалізації було повернуто близько 400 дітей.
Ця проблема стоятиме перед Україною ще довго після закінчення війни проти російського вторгнення.
Пані Ламберт сказала: “Навіть якби війна припинилася завтра, роботи вистачило б на наступні 10 років, тому що цих дітей потрібно знайти, цих дітей потрібно реабілітувати і реінтегрувати”.
Для декого я навіть не можу сказати “реінтегрувати”, тому що ми говоримо не про дітей, які зникли у 2022 році… Ми також намагаємося повернути дітей, яких було викрадено 2014 року [під час початкового вторгнення Росії в Україну], і яких потрібно повністю інтегрувати в Україну”.