Українські медики повідомляють про випадки газової гангрени — захворювання, яке колись тісно асоціювалося з окопами Першої світової війни і вважалося майже повністю викоріненим у Європі.
Ця бактеріальна інфекція, що з неймовірною швидкістю руйнує м’язові тканини, знову проявилася в Україні через реалії сучасної позиційної війни.
Військові медики розповіли The Telegraph, що використання дронів фактично унеможливлює оперативну евакуацію поранених — умови, за яких інфекції, давно відомі лише з підручників, знову поширюються з тривожною швидкістю.
«Ми бачимо ускладнення поранень, яких не бачив у воєнний час жоден живий лікар», — говорить Алекс, іноземний волонтер-медик у Запорізькій області.
«Такі затримки в евакуації поранених не спостерігалися щонайменше 50 років — мабуть, із часів Другої світової, якщо не раніше. І ми бачимо патології, які раніше просто не зустрічалися».
Газова гангрена — це важка інфекція м’язів, спричинена переважно бактеріями роду Clostridium, названа так через газові пухирці, що утворюються під шкірою.
Бактерії Clostridium розмножуються у тканинах з недостатнім доступом кисню, спричиняючи сильний біль, набряк, зміну кольору тканин та характерний потріскуючий звук, що виникає при переміщенні газу.
Звичайна гангрена, як правило, пов’язана з порушенням кровотоку, не супроводжується утворенням токсинів і газу та розвивається значно повільніше, ніж газова гангрена.
Інфекція найчастіше виникає після травматичних поранень — наприклад, глибоких кульових чи мінно-вибухових — особливо коли медична допомога затримується, як це часто буває в Україні.
«До нас потрапляють люди, які були поранені два тижні тому і весь цей час просто залишалися на підземних стабілізаційних пунктах, де ми підтримуємо їх життя, як тільки можемо», — каже Алекс.
«Газова гангрена — це те, про що ви читаєте у підручниках… Але в Україні ви бачите це на власні очі, тому що люди лишаються з такими пораненнями довго і не отримують належної допомоги — їх просто неможливо швидко доправити у лікарні».
Лікування газової гангрени складне, і навіть у найкращих лікарнях не завжди успішне.
«Зазвичай лікування включає хірургічну обробку рани (видалення уражених тканин) та дуже сильні дози внутрішньовенних антибіотиків», — пояснює доктор Ліндсі Едвардс, старший викладач мікробіології в Королівському коледжі Лондона.
«Це вкрай загрозлива для життя інфекція: без лікування смертність наближається до 100%.»
Але в Україні проведення повної хірургічної обробки рани та підбір цільових антибіотиків часто неможливі через обмежений доступ до лабораторних ресурсів.
За словами Едвардс, за нормальних умов бактерії потрібно вирощувати в лабораторії та тестувати на стійкість до препаратів — «але в польових умовах усе це просто неможливо».
Газова гангрена історично асоціювалася з Першою світовою війною через поєднання умов на полі бою: брудні траншеї, рани від осколків і відсутність належної хірургічної обробки.
Після винайдення антибіотиків у Другу світову війну рівень смертності різко зменшився.
Сьогодні ж в Україні проблеми з евакуацією, нестача часу та наслідки війни знову змушують медиків боротися з інфекцією, яку вважали історичною.
Ситуацію погіршує зростання стійкості бактерій до антибіотиків — через затримки лікування, перерви у постачанні медпрепаратів та широке застосування антибіотиків без точного підбору.
«Ми спостерігаємо величезне зростання антибіотикорезистентності», — каже Алекс.
Війна дронів змусила медиків працювати під землею.
«Якщо вийти на відкрите місце, дрон уб’є вас. Це не перебільшення», — говорить він.
Більшість стабілізаційних пунктів розміщені у підвалах і бункерах, куди дрони не дістають. Але ці приміщення часто нестерильні, а підвезення необхідних матеріалів небезпечне — колони постійно перебувають під загрозою ураження.
«Ми бачимо людей із пораненнями, які мали б шанс вижити — ампутації, поранення, які потребують переливання крові — але вони гинуть у полі, тому що їх неможливо вивезти вчасно», — каже Алекс. «Багато з них просто не встигають дочекатися допомоги».