Тривалий час здавалося, що війна на виснаження між Україною і Росією може закінчитися тільки одним способом. Але російський наступ на Харків, що почався в травні, сходить нанівець. Успіхи Росії на інших ділянках лінії фронту, особливо на Донбасі, виявилися стратегічно нікчемними і досягнуті лише ціною величезних втрат. Зараз питання полягає не стільки в тому, чи зможе Україна вистояти, скільки в тому, як довго Росія зможе підтримувати нинішній темп операцій, йдеться в матеріалі The Economist.
“Ключове питання не в людях. Росія, схоже, здатна щомісяця знаходити ще 25 000 або близько того солдатів, щоб підтримувати чисельність угруповання на рівні близько 470 000 осіб. Виробництво ракет також зростає. Але незважаючи на всі розмови, що Росія стала військовою економікою, і близько 8% ВВП спрямовується на військові витрати, вона здатна заповнити приголомшливі втрати танків, бронетранспортерів і артилерії тільки за рахунок вилучення зі сховищ і відновлення запасів, накопичених у радянську епоху. Хоча ці запаси величезні, вони не нескінченні”, – пише видання.
За оцінками більшості розвідслужб, за перші два роки війни Росія втратила близько 3 000 танків і 5 000 інших броньованих машин.
Аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень Олександр Гольц вважає, що Володимир Путін має дякувати старому Політбюро за величезні запаси зброї, які були створені під час холодної війни. Він каже, радянські лідери знали, що західне військове обладнання набагато досконаліше, ніж їхнє власне, тому вони зробили вибір на користь масовості, виробляючи тисячі бронемашин у мирний час на випадок війни. За словами Гольца, до свого розпаду Радянський Союз мав стільки ж бронетехніки, скільки весь інший світ разом узятий.
Коли в грудні 2023 року міністр оборони Сергій Шойгу похвалився, що впродовж року було поставлено 1530 танків, він не сказав, що майже 85% із них, за оцінкою лондонського аналітичного центру International Institute for Strategic Studies, були не новими, а старими (здебільшого Т-72, а також Т-62 та навіть Т-55), які було знято зі зберігання та відновлено.
З початку повномасштабного вторгнення на передову було відправлено близько 175 досить сучасних танків Т-90М. За оцінками IISS, цього року щорічне виробництво може наблизитися до 90. Однак аналітик IISS Майкл Гьєрстад, стверджує, що більшість танків Т-90М насправді є модернізованими Т-90А.
У міру того як їхня кількість скорочується, виробництво нових Т-90 цього року може становити не більше 28 одиниць.
Експерт з російського військового потенціалу з вашингтонського Центру аналізу європейської політики Павло Лузін вважає, що Росія може виробляти тільки 30 нових танків на рік. Коли торік українці захопили новий Т-90М, вони виявили, що його гармата була зроблена в 1992 році.
На думку Лузіна, здатність Росії створювати нові танки і бойові машини піхоти або навіть ремонтувати старі танки стримується складністю отримання компонентів.
Крім того, старої радянської системи постачання озброєнь більше не існує. Україна, Грузія і Східна Німеччина були важливими центрами виробництва зброї та комплектуючих. За іронією долі, Харків був головним виробником веж для танків Т-72. За словами Лузіна, кількість робітників у військово-промисловому комплексі також різко скоротилася – з 10 до 2 мільйонів осіб, причому автоматизація не змінилася ні на йоту.
Ще одна серйозна проблема – виробництво артилерійських стволів. Наразі за допомогою Північної Кореї у Росії достатньо снарядів, але проблемою став знос стволів. На деяких ділянках з інтенсивним протистоянням стволи гаубиць потребують заміни вже через кілька місяців.
За словами Лузіна, тільки два заводи мають складні верстати австрійського виробництва (останній був імпортований у 2017 році), необхідні для виготовлення стволів. Кожен із них може виробляти тільки близько 100 штук на рік, тоді як необхідні тисячі.
Вирішенням проблеми стало використання стволів від старої буксируваної артилерії та встановлення їх на самохідні гаубиці. Аналітик Річард Верекер вважає, що до початку цього року було замінено близько 4800 стволів. Як довго росіяни зможуть продовжувати цю роботу, залежить від стану тих 7000 або близько того, які ще залишилися.
Але найбільша нова проблема пов’язана з танками і бойовими машинами піхоти, які, як і раніше, відіграють вирішальну роль у будь-яких масштабних наступальних наземних операціях. Хоча за оцінками IISS, у лютому цього року у Росії на складах могло бути близько 3200 танків, Гьєрстад каже, що до 70% з них “не зрушили ні на дюйм з початку війни”.
Значна частина танків Т-72 зберігалася просто неба з початку 1990-х років і, ймовірно, перебуває в дуже поганому стані. І Гольц, і Лузін вважають, що за нинішніх темпів російські танки і БМП досягнуть “критичної точки виснаження” до другої половини наступного року.
Якщо нічого не зміниться, то до кінця цього року російським військам, можливо, доведеться змінити тактику на більш оборонну, вважає Гьєрстад. Це може стати очевидним ще до кінця літа. Очікується, що інтерес Путіна до угоди про тимчасове припинення вогню зросте.