Україна готується до сценарію, за якого міжнародні безпекові гарантії можуть виявитися ненадійними. У такому разі Київ робить ставку на власну армію та оборонну промисловість, щоб стримати нову агресію Росії.
Про це пише Politico.
Україна розглядає так званий план Б на післявоєнний період, який передбачає здатність самостійно захистити себе у разі, якщо домовленості із союзниками не забезпечать реальної безпеки. Цю стратегію в європейських колах описують як перетворення країни на «сталевого дикобраза» — державу, надто небезпечну для повторного нападу.
Ідея полягає у створенні постійної великої армії, масштабних інвестиціях у дронові, ракетні та протиповітряні технології, а також у розвитку власного виробництва озброєнь. У Києві дедалі більше переконані, що основою будь-яких гарантій безпеки має бути саме українська армія та оборонна індустрія, а не лише зовнішні зобов’язання партнерів.
Українські посадовці та експерти наголошують, що країні необхідно побудувати стійкий оборонний сектор: реформувати систему закупівель, змінити підходи до рекрутингу, наростити виробництво дронів і ракет, розвивати далекобійні ударні спроможності та переозброювати війська сучасною технікою. Серед озвучених планів — можливе придбання до 150 винищувачів Gripen шведського виробництва.
Окрему увагу приділяють виробничій спроможності оборонної галузі. Йдеться не про одиничні технологічні прориви, а про здатність підприємств працювати стабільно, серійно й під тиском війни. Наразі українські оборонні компанії можуть виробляти продукції приблизно на 35 млрд доларів на рік, але держава має кошти лише на третину цього обсягу.
Питання безпекових гарантій залишається відкритим через відсутність перспективи членства України в НАТО. Альтернативні двосторонні або багатосторонні домовленості в Києві сприймають обережно, зважаючи на досвід 1994 року, коли обіцянки безпеки після відмови від ядерної зброї не були виконані.
Попри заяви про можливу присутність іноземних військ, авіації чи флоту після укладення мирної угоди, в Україні сумніваються у надійності таких механізмів стримування. Особливі побоювання викликає непередбачуваність політики США та позиція Дональда Трампа щодо Росії й НАТО.
За таких умов Україна робить ставку на власні сили. Ключовим елементом майбутнього стримування має стати чисельна армія — Київ наполягає на збереженні війська у 800 тисяч осіб. Водночас це вимагатиме масштабних реформ, значних витрат, модернізації системи підготовки та управління, а також зміни культури командування.
Важливу роль у новій оборонній моделі відіграють дрони. Саме безпілотники завдають Росії основних втрат, і Україна планує суттєво наростити ці спроможності. У 2025 році Міністерство оборони законтрактувало 4,5 млн FPV-дронів, витративши понад 110 млрд гривень.
Крім цього, Україна працює над розвитком власних ракетних програм, зокрема далекобійних крилатих і балістичних ракет, які здатні вражати військові та інфраструктурні об’єкти на території Росії. У поєднанні з сильною оборонною промисловістю це має стати ключовим фактором стримування.
У Києві наголошують, що будь-які міжнародні гарантії можуть лише доповнювати, але не замінювати власну армію. За логікою українського керівництва, лише сильні й самодостатні оборонні спроможності здатні забезпечити країні незалежність і убезпечити її від нової війни.