Російське командування намагається не допустити оточення Ізюмського угруповання на півдні Харківської та півночі Донецької областей. На Харківсько-Ізюмський напрямок, де українські війська у багатьох місцях прорвали російську оборону, швидко перекидаються резерви. Ситуація для російської армії на цій ділянці фронту стає все більш загрозливою.
П’ятничний брифінг російського міноборони відбувся пізніше за звичайний, але за змістом мало відрізнявся від попередніх. Про територіальні втрати в ньому не було сказано жодного слова. Єдиним сигналом російського оборонного відомства про те, що на фронті щось пішло не так, стало викладене відео перекидання бронетехніки та особового складу на харківський напрямок.
Російські військові кореспонденти на місцях надають більш відверту інформацію. “Йде масове перекидання повітряним способом підкріплення під Куп’янськ та Ізюм, – передає військовий репортер ВДТРК Євген Піддубний . – “Корови” (важкі транспортні вертольоти Мі-26) приземляються практично біля лінії зіткнення. Підготовлено кілька точок приземлення. Гелікоптери Мі-26 доставляють бронетехніку та особовий склад. Бійці прямують у бій, щоб відкинути супротивника і не допустити подальших проривів”.
Голова окупаційної адміністрації Харківської області Віталій Ганчев повідомив у четвер вранці про бої в районі селища Шевченкове та те, що місто Балаклія “по суті не контролюється”. А після обіду він проінформував уже про евакуацію мешканців із Куп’янська та Ізюму.
У середу ввечері офіційний телеграм-канал президента України Володимира Зеленського опублікував відеозвернення бійців спецпідрозділу “Кракен” ГУР міноборони. “Пан президент, місто Балаклія Харківської області взято під контроль, наказ виконаний. Російські війська відійшли”, – повідомляє військовий, стоячи на даху багатоповерхівки, на якій майорить український прапор.
Американський “Інститут вивчення війни” (ISW) вважає, що українські сили, найімовірніше, захоплять Куп’янськ протягом найближчих 72 годин. ISW зазвичай дуже обережний в оцінках. На його карті бойових дій позначено лінію просування ЗСУ, підтверджену достовірними джерелами.
Проросійський телеграм-канал “Рибар” виклав карту району бойових дій на півдні Харківської області станом на 15.00 9 вересня. На ній ситуація для російських з’єднань вимальовується вкрай тяжка – набагато гірша, ніж вважають у ISW.
Про вихід українських підрозділів до Куп’янська повідомляють і багато інших джерел. Більше того, повідомляється, що ЗСУ розгорнулися на південь та захопили міст через Оскол біля села Сенькове – на дорозі з Куп’янська до Ізюму. За непідтвердженою інформацією, українці взяли під контроль ще й інший міст через Оскол. Якщо це так, то постачання Ізюму з півночі більше немає.
“За останні кілька днів ЗСУ звільнили від окупантів понад 1000 кв. км”, – повідомив у четвер головком ЗСУ Валерій Залужний. Раніше в генштабі ЗСУ заявили про звільнення 20 населених пунктів у Харківській області та прорив фронту на глибину до 50 кілометрів.
Удар по Ізюму був одним із головних напрямів російського вторгнення в Україну. З перших днів війни місто зазнавало спустошливих обстрілів, було сильно зруйноване і наприкінці березня – на початку квітня захоплено. Ізюм та його околиці стали місцем дислокації великого угруповання російських військ.
На першому етапі бойових дій російським частинам під Ізюмом відводилася швидше допоміжна роль – відсікти Харків з півдня – південного сходу від найбільш боєздатних підрозділів ЗСУ та забезпечити захоплення другого за величиною міста України військами, що наступали з півночі.
Коли стало ясно, що плани взяття Харкова нереалістичні, Ізюмський плацдарм було вирішено використовувати для наступу на Донбас з півночі. У ході запеклих боїв влітку цього року російським військам вдалося трохи продавити українську оборону на південь у бік Слов’янська, але особливих успіхів Ізюмське угруповання не досягло, хоч і серйозно ускладнювало дії ЗСУ.
Слабке місце Ізюмського угрупування, затиснутого із заходу та півдня українськими частинами, а зі сходу – водосховищем на річці Оскол, – постачання, зав’язане на залізничний вузол у Куп’янську. Точніше, слабкість його стала очевидною лише зараз, коли українські війська прорвалися до Куп’янська. Досі у російської армії проблем із поставками не виникало: ешелони регулярно прибували з Росії залізничною гілкою Валуйки – Куп’янськ і там розвантажувалися. Потім автотранспорт доставляв хорошими дорогами все необхідне частинам на передовий.
Все стало погано відразу. ЗСУ перебувають на підступах до Куп’янська, основні траси на Ізюм та інші позиції російських військ на південь та захід перерізані чи перебувають під вогнем.
Підкріпленням, які російське командування зараз терміново кидає у бій, поставлене завдання за будь-яку ціну утримати просування українських військ. Але якщо їм не вдасться організувати контрнаступ і повернути втрачені позиції, виправити ситуацію буде складно.
Ізюмське угруповання численне і потребує постійного постачання – насамперед боєприпасами. Без регулярного поповнення арсеналів вести інтенсивні бойові дії та ще в умовах артилерійської війни неможливо.
Звичайно, можна спробувати постачати Ізюмський плацдарм повітряним шляхом – але це не вихід. Ні в умовах афганської війни, ні в умовах двох чеченських повітряний міст не був повноцінною заміною наземному транспорту, і українська кампанія тут не виняток. До того ж важкий вертоліт та місця його посадки-розвантаження дуже вразливі.
Якщо постачання з півночі, з боку Росії, все ж таки не вдасться відновити, то залишається ще одна можливість – спробувати постачати війська під Ізюмом з боку Луганської області, на південь від Оскольського водосховища. Але робити це можна лише з бездоріжжя та вбрід, у зоні вогню української артилерії. А якщо доведеться відходити, то за тих самих умов.