У ніч проти 7 травня в оперативній залі ВПС Пакистану засвітилися десятки червоних міток — це були індійські літаки, що з’явилися в повітряному просторі поблизу кордону. Начальник штабу ВПС Пакистану Заїр Сідху, який кілька днів спав просто на матраці поруч із командним пунктом, очікуючи удару Індії, негайно віддав наказ підняти у небо винищувачі J-10C китайського виробництва.
Цей повітряний бій, за оцінками експертів, тривав близько години та став наймасштабнішим за десятиліття — участь у ньому взяли близько 110 літаків з обох сторін. За даними Reuters, щонайменше один французький винищувач Rafale, гордість індійського флоту, був збитий — уперше в бойових умовах. Це спричинило обвал акцій виробника Dassault Aviation та змусило Індонезію переглянути замовлення на Rafale на користь китайських J-10.
Проте, як з’ясували журналісти Reuters, справа була не в слабкості Rafale. Ключовим фактором стала помилка індійської розвідки: вона оцінила дальність ракети PL-15, якою озброєні J-10, лише у 150 км, тоді як фактично вона сягала понад 200 км. Rafale вважали себе поза зоною ураження — і були атаковані зненацька. Пакистан використав багаторівневу електронну атаку, щоби збити індійських пілотів з пантелику, тоді як самі J-10 були непомітними завдяки пасивному режиму радара і зв’язку з літаками-розвідниками.
Індія не визнає втрати Rafale, однак начальник штабу ВПС Франції у червні заявив, що бачив докази його знищення. Представник Dassault також повідомив французьким депутатам про втрату одного Rafale Індією, хоча і без деталей.
Пакистан, натомість, вказує на ефективність своєї багатодоменної бойової мережі, до якої входили китайські літаки, шведські розвідники та власна система передачі даних Data Link 17. Саме завдяки цій системі, яка об’єднала повітряні, наземні та космічні джерела інформації, пакистанські пілоти мали повну картину бою — і змогли влучити першими.
Для Індії це стало уроком. Її офіційні особи визнають, що робота над створенням аналогічної мережі ускладнена через різноманітне походження техніки: Rafale з Франції, Су-30 з Росії, локальні BrahMos. Саме ракети BrahMos Індія почала активно використовувати вже після 7 травня — і вразила кілька пакистанських авіабаз і радарів, досягнувши 10 травня часткової переваги у небі.
Того ж дня, після інтенсивних атак з обох сторін, сторони погодилися на припинення вогню за посередництва США.
Невдовзі після подій генерал-лейтенант індійської армії Рахул Сінгх звинуватив Китай у передачі «живих даних» Пакистану під час бою — ймовірно, йдеться про радарні та супутникові канали. Пекін це заперечує, але китайський генерал Ван Ган уже в липні прибув до Пакистану вивчати досвід застосування «kill chain» проти Rafale.
Хоча обидві сторони намагаються подати себе переможцями, експерти схиляються до висновку: у сучасній повітряній війні перемагає не той, у кого краща техніка, а той, хто краще бачить поле бою.