“Ми всі знаємо, що президент Росії Володимир Путін вторгся в Україну з танками у 2022 році. Але мало хто знає, що у 2024-му він спробував «вторгнення» в Румунію — через соцмережі й дезінформацію”, – пишуть колишні посли США у Румунії Марк Гітенштейн (2009-2012), Адріан Цукерман (2019-2021) та Джим Росапепе (1998-2001) у своїй сатті в Politico.
В обох випадках він зазнав поразки — поки що. Та його агресія спрямована проти США і всіх їхніх союзників. Путін витрачає мільйони доларів, засипаючи європейських виборців маніпулятивними кампаніями у соцмережах і масштабною дезінформацією. Це новий тип війни проти демократії, у якій не потрібні танки для захоплення столиць.
Ця тактика — наслідок провалу його воєнної кампанії зі взяття Києва й задушення української демократії. Зіткнувшись із незламним опором українців, він активізував давню російську (ще радянську) стратегію руйнування західних демократій зсередини — через підтримку і вирощування проросійських політиків. TikTok, Telegram та інші соцмережі перетворилися на зброю в цій новій війні.
Ніколи не забуваючи про своє КДБшне минуле, Путін добре розуміє, що громадську думку можна формувати через політичних проксі та пропаганду. Яскравий приклад — вибори в Румунії 2024 року.
Тоді Кремль витратив мільйони на спробу обрати в Румунії проросійського президента. Його метод — проникнення в вибори, підтримка кандидатів з авторитарними нахилами, маніпуляції цифровими платформами, щоб змінити громадське сприйняття. Так Путін буквально «розкрутив» маловідомого Келіна Георджеску, який менш ніж за два тижні набрав 21% голосів, шокувавши поле з 15 кандидатів.
Всупереч здоровому глузду, реальності й румунському законодавству, Георджеску стверджував, що взагалі не витрачав грошей на кампанію. Насправді ж мав підступного благодійника — Путіна.
Ця «бліцкриг-кампанія» в соцмережах складалася з дезінформації та багатомільйонної ленінської за стилем спроби знищити демократію в Румунії, паралельно підриваючи інтереси безпеки США, НАТО й ЄС. На щастя, цю приховану «інтервенцію» вчасно викрили румунські та західні спецслужби.
Посилаючись на серйозні порушення виборчого закону й іноземне втручання, Конституційний суд Румунії анулював результати першого туру й призначив перевибори. У другому турі явка зросла з середніх 51% до майже 65%: румуни чітко й сміливо відповіли на кризу, відкинувши кандидата Путіна й обравши прозахідний курс із результатом 54% проти 46%.
Ми, як група колишніх послів США у Румунії, публічно закликали румунів не допустити перемоги кремлівського кандидата. Ми не могли мовчки спостерігати, як брехлива проросійська пропаганда лишається без відповіді. «Ми на власні очі бачили, як Румунія піднялася з-під російської диктатури до свободи, інтеграції в ЄС і союзу з США через НАТО», — писали ми у відкритому листі.
Ми чітко пояснили, що насправді стоїть на кону: «Під керівництвом Путіна Росія знову наступає. Спочатку вторгнення в Україну. Чи стане Румунія наступною ціллю, як колись за Сталіна? … Румуни стоять перед історичним вибором: домінація Росії чи власне майбутнє разом з Америкою в НАТО».
Попри те що путінський план у Румунії зрештою провалився, шкода могла бути дуже серйозною. На щастя, демократичні інституції країни та її громадяни відмовилися підкоритися цим методам. Тепер ми закликаємо інших не мовчати й протидіяти спробам Кремля «відрізати голову» демократії через виборчі процеси.
Румуни взяли відповідальність за своє майбутнє — і обрали свободу та добробут замість путінізму. Після перемоги Нікушора Дана президент США Дональд Трамп пообіцяв зміцнити партнерство з Румунією, підтримувати військову співпрацю та захищати американські інтереси за кордоном.
На жаль, чимало людей, які мали б знати краще, досі заграють із Путіним, підтримують його проросійських кандидатів і підривають безпеку США та їхніх союзників. У травні протеже Ілона Маска Маріо Науфал був у Москві, а в червні на форумі Future 2050 у Москві були батько Маска та скандальні американські ультраправі коментатори Джексон Хінкл і Алекс Джонс. Там також виступали численні союзники Путіна: філософ Олександр Дугін, прессекретар Кремля Дмитро Пєсков і колишній президент Дмитро Медведєв.
Битву за Румунію виграно, але війна Путіна проти демократії триває. Хто наступний у його списку? Восени вибори пройдуть у Молдові, Естонії, Грузії, Нідерландах, Чехії та інших європейських країнах — усі вони вразливі до втручання. Щоб його пропаганда не пустила коріння, треба рішуче карати порушення виборчого законодавства.
Боротьба за демократію тепер триває й у кіберпросторі — там Путіна потрібно зупиняти так само рішуче, як і на полі бою. Нове поле бою — інтернет, а ставки — демократичний суверенітет. Урок із Румунії очевидний: найкращий захист від пропаганди — правда і сміливість її говорити.