Усі заняття спортом і будь-яка фізична активність супроводжуються ризиком отримання травми. Ба більше, іноді травму можна отримати буквально на рівному місці — наприклад, послизнувшись на мокрому кахлі у ванній кімнаті. Але, звичайно ж, найвища ймовірність отримати травму — під час занять екстремальними видами спорту, особливо в умовах міста, тому що асфальт, на відміну від піску або землі, не має амортизувальних властивостей. У статті ми розповімо про найпопулярніші міські екстремальні види спорту та про те, наскільки вони небезпечні для здоров’я.
Цей екстремальний вид спорту виник ще у 50-х роках у США, а у 2017 році був включений до програми Олімпійських ігор. Скейтбординг заснований на виконанні різноманітних трюків під час їзди на скейті. До найпопулярніших дисциплін входять «парк» і «стрит». Перша дисципліна передбачає виконання трюків у бетонній чаші з вигнутими стінами. «Стрит» — це виконання трюків на сходах, поручнях та інших елементах, характерних для міського середовища. Інвентар для виконання трюків та скейти для звичайної швидкої їзди відрізняються — у першому випадку використовуються класичні моделі, а в другому — лонгборди.
Скейтбординг не можна назвати абсолютно безпечним, оскільки є ризик отримання струсу мозку, перелому чи вивиху. Але використання захисної амуніції та тренування під наглядом професійного тренера дозволяють звести ризик травмування до мінімуму.
Це виконання різних трюків та акробатичних елементів за допомогою спеціального самоката. Зазвичай спортсмени тренуються у скейтпарку або на міських вулицях, якщо йдеться про стиль «стрит». Найчастіші травми — переломи, вивихи та забиття, які можна мінімізувати, якщо вдягати шолом і захист.
Цей вид спорту полягає у швидкому подоланні за допомогою акробатичних трюків різних перешкод — будинків, огорож, стін. Паркур є досить травмонебезпечним, що підтверджують численні дослідження. Наприклад, у результаті опитування, проведеного в США з 2009 по 2015 рік, було встановлено, що багато трейсерів отримують переломи, розтягнення, вивихи, забиття та рвані рани. При цьому близько 60% травм зачіпають кінцівки.
Одна з найбільших небезпек під час заняття паркуром — падіння під час стрибків і бігу не призначеними для цього поверхнями. Також багато спортсменів стикаються з перешкодами, що призводить до травм голови, рук, ніг, інших частин тіла.
Це вільне сходження по будинках, мостах та інших металоконструкціях із застосуванням навичок скелелазіння. Білдерінгом займаються як із використанням страхової системи, так і без неї. Значно збільшує ризик отримання травм той факт, що спортсмени-екстремали здійснюють сходження вночі, тобто в умовах поганої видимості, оскільки білдеринг вважається незаконним. Найчастіші травми внаслідок занять білдерінгом — струс мозку, розрив внутрішніх органів, переломи, отримані через падіння з великої висоти.