Росія та Україна нарощують виробництво нових видів авіаційної зброї, намагаючись досягти прориву на тлі переважно позиційних бойових дій на землі. Протистояння охоплює дрони, ракети, штучний інтелект, радіоелектронну боротьбу та супутникові системи.
Про це пише The New York Times.
За оцінкою видання, російсько-українська війна фактично складається з двох паралельних кампаній. Перша безперервно триває вздовж лінії фронту за участю піхоти та операторів безпілотників, а друга відбувається хвилями в небі й спрямована на віддалені міста та військові об’єкти обох країн.
Україна використовує безпілотники для ударів по російських нафтопереробних об’єктах від Сибіру до Санкт-Петербурга, а також по портах у Балтійському та Чорному морях. Українські крилаті ракети вражають військові цілі за сотні кілометрів від фронту.
Водночас Росія встановлює щомісячні рекорди за кількістю повітряних атак, використовуючи прогалини у виснаженій системі протиповітряної оборони України.
Цілі повітряних кампаній не обмежуються суто військовими завданнями. Київ намагається посилити економічні проблеми Кремля, показати росіянам реальність війни та змусити Володимира Путіна погодитися на припинення вогню не на його умовах.
Москва, своєю чергою, продовжує кампанію, спрямовану на послаблення стійкості України та погіршення умов життя у містах.
Боротьба за контроль над небом
Повітряне протистояння стає інтенсивнішим, оскільки обидві країни створюють дедалі більше інноваційної зброї. Сторони розробляють нові методи протидії радіоелектронному придушенню та застосовують автономні системи, здатні спрямовувати боєприпаси до цілі без участі людини.
Одночасно системи ППО обох країн дедалі важче справляються зі зростанням наступальних арсеналів.
Для Росії головною проблемою стала необхідність захищати величезну територію. Те, що раніше вважалося перевагою, перетворилося на слабке місце після того, як Україна налагодила масове виробництво ударних безпілотників великої дальності.
Завдяки змінам програмного забезпечення, обладнання та тактики Україна змогла створити прогалини в російській системі ППО, яка раніше вважалася однією з найнадійніших у світі.
Офіцер запасу Повітряних сил України та військовий аналітик Анатолій Храпчинський зазначив, що до початку повномасштабної війни Росія покладалася на стримувальний ефект свого ядерного арсеналу. За його словами, системи ППО могли захистити лише близько 40% російських стратегічних військових об’єктів.
Після того як Росії не вдалося здобути перевагу в повітрі, її командування перекинуло системи «Панцир» і «Тор» ближче до України. Це посилило захист фронту, але водночас послабило оборону військових баз і промислових центрів у глибині території РФ.
Росія змушена обирати, що захищати
За словами аналітиків, кожна знищена пускова установка або радіолокаційна система змушує Москву обирати між захистом фронту та обороною тилу.
«Проблема Росії має суто географічний характер. Коли Україна змушує Росію відводити системи з лінії фронту для захисту міст або НПЗ у тилу, це призводить до появи прогалин усюди», — заявив старший науковий співробітник Королівського інституту об’єднаних служб Джастін Бронк.
Попри те, що Росія все ще має потужну ППО, український тиск розділив її захисний щит на окремі ділянки. Україна використовує ці прогалини для ударів як у глибині російської території, так і поблизу фронту, намагаючись порушити логістику противника.
Київ також розширив перелік цілей, включивши до нього склади найбільшого російського онлайн-ритейлера Wildberries. Це змусило Москву знову переглядати розподіл засобів ППО.
Для закриття прогалин Росія застосовує тимчасові рішення. Зокрема, батареї «Панцир» встановлюють на висотних будівлях, а військові кораблі залучають для захисту північних регіонів, зокрема Мурманська.
Українське командування також змінило власну доктрину. Пілотам дозволили відхилятися від заздалегідь визначених цілей, якщо під час місії вони бачать можливість уразити пріоритетний об’єкт, наприклад російську радіолокаційну станцію або пускову установку.
Росія має перевагу в масштабах виробництва
Водночас Україна не може зрівнятися з Росією за обсягами виробництва. Москва тисячами виготовляє стандартизовані ударні дрони, безпілотники-приманки та крилаті ракети.
За оцінками українських спецслужб, Росія щомісяця виробляє близько 120 балістичних ракет. Це більше, ніж сукупний обсяг виробництва ракет-перехоплювачів Patriot у США.
Російський арсенал також поповнюється ракетами з Північної Кореї.
Оборонна промисловість РФ спирається на ланцюги постачання, які витримали санкції, та використовує іноземну мікроелектроніку і китайські технології подвійного призначення для швидкого вдосконалення озброєння.
Стратегія Москви ґрунтується на розрахунку, що Росія зможе виснажити українські ресурси протиповітряної оборони раніше, ніж зруйнується її власна система захисту.
