Адвокат-правозахисник Джеффрі Робертсон стверджує, що навіть заочний судовий процес матиме вплив і може відновити міжнародне право, пише The New York Times.
“Франкленд” – в’язниця суворого режиму на північному сході Англії з сумнозвісним ув’язненим: Чарльз Тейлор, колишній президент Ліберії. Він відбуває там 50-річний термін за «пособництво і підбурювання, а також планування деяких з найбільш огидних і жорстоких злочинів, зафіксованих в історії людства» під час десятирічної громадянської війни в Сьєрра-Леоне, що почалася в 1991 році.
Один адвокат відіграв вирішальну роль у засудженні Тейлора: Джеффрі Робертсон, британо-австралійський адвокат з прав людини. Він допоміг створити Спеціальний суд по Сьєрра-Леоне (заснований урядом Сьєрра-Леоне та Організацією Об’єднаних Націй) і був його апеляційним суддею.
Зараз пан Робертсон переслідує набагато впливовішого лідера: російського президента Володимира Путіна. У своїй новій книзі «Суд над Владіміром Путіним» Робертсон – доповідач на Афінському демократичному форумі цього тижня – вимагає притягнути Путіна до відповідальності за вторгнення в Україну в лютому 2022 року на підставі агресії: застосування однією державою збройної сили проти суверенітету, цілісності або незалежності іншої держави.
«Хитрість Путіна і його ядерна міць роблять реальний суд над ним малоймовірним в осяжному майбутньому», – визнає Робертсон у своїй книзі. Тому він пропонує судити Путіна заочно – «якщо альтернативою є відсутність суду взагалі».
Робертсон був студентом юридичного факультету Сіднейського університету, коли вперше зацікавився правами людини. Він написав дослідження про несправедливість та упередження, з якими стикаються аборигени в англійському законодавстві.
Стипендіат Родса, він навчався в Оксфордському університеті, а згодом заснував юридичну практику з прав людини: Doughty Street Chambers у Лондоні. Серед його клієнтів – письменник Салман Рушді, військовий кореспондент Washington Post Джонатан Рендал і засновник WikiLeaks Джуліан Ассанж.
У телефонному інтерв’ю Робертсон пояснив, чому він був так рішуче налаштований побачити Путіна на лаві підсудних. Він також згадав свого колишнього протеже – Кейра Стармера, який став новим прем’єр-міністром Великобританії. Ця розмова була відредагована і скорочена.
Що стало для вас поштовхом до написання цієї книги?
Спадщина Нюрнберзького процесу 1945 року над високопоставленими нацистськими чиновниками. Нюрнберзький процес встановив, що лідери, відповідальні за сотні тисяч смертей, будуть притягнуті до відповідальності за життя, а не залишені історії чи потойбічному світу.
Вторгнення Путіна 24 лютого 2022 року було настільки очевидним порушенням закону проти агресії за визначенням Міжнародного кримінального суду, що я просто хотів довести справу до кінця, застосувати Нюрнберзький процес і подивитися, що з цього вийде.
Як це може спрацювати?
Це довгий шлях, і я перший, хто визнає, що це довгий шлях, але ви ніколи не знаєте (коли він закінчиться). Було одне повстання проти Путіна, яке не увінчалося успіхом. Якби лідер російських найманців Євген Пригожин дійшов до Москви і налякав його, хто знає?
Можливо, Путін був би повалений. Можливо, його прибере армія. Може статися так, як з президентом Сербії Слободаном Мілошевичем: ніхто не думав, що Мілошевич опиниться на лаві підсудних у Міжнародному кримінальному суді в Гаазі, але його обміняли на послаблення санкцій.
Якщо Путін не опиниться на лаві підсудних, який вплив матиме судовий процес над ним? Як він приверне міжнародну увагу?
Прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан, безумовно, привернув міжнародну увагу минулого року, коли оголосив, що подасть запит на видачу ордеру на арешт Путіна у справі приблизно 20 000 дітей, які, як стверджується, були викрадені з України. Це свідчить про те, що питання звинувачення Путіна все ще живе.
Якщо трибунал буде діяти під егідою ООН, якщо до його складу увійдуть судді з потужних країн, які раніше не були залучені до цього процесу, якщо він представить авторитетний виклад фактів і закону, і якщо обом сторонам буде дозволено аргументувати свою позицію, то це буде важливим рішенням. Воно матиме авторитет, і в цьому випадку міжнародне право може бути відновлене.
Я не думаю, що Путіну є що сказати. У нас є телевізійні кадри, на яких видно, як його танки котяться до Києва. Ми точно знаємо, що він зробив, що він наказав.
Ви пишете, що судити його заочно краще, ніж не судити взагалі.
Так, це найкраще, що ми можемо зробити. Суд над Путіним був би публічним. Вирок був би чітким і засуджувальним.
Було б ганебно, якби Путін вийшов звідси непокараним.
Трибунал, який переслідував Чарльза Тейлора, колишнього президента Ліберії, і в якому ви відігравали важливу роль, здається, є зразком того, що ви хотіли б бачити з Путіним, чи не так?
Так, безумовно. Суд у Сьєрра-Леоне часто згадують як приклад того, який суд можна було б створити для Путіна.
Як це було – створювати цей трибунал?
Я був у Сьєрра-Леоне, і було нелегко створити суд у країні, де люди все ще воюють. Це була тристороння війна, і нам вдалося притягнути до відповідальності всі три сторони. Ми засудили провокатора Чарльза Тейлора, який досі перебуває у в’язниці.
Інші вважають його найуспішнішим трибуналом ООН. Я брав активну участь у його створенні, розробці регламенту суду і супроводжував його роботу протягом перших п’яти років. Це був неабиякий досвід, на руїнах країни, яка була найбіднішою у світі і так сильно постраждала від громадянської війни.
Один з ваших підопічних в Doughty Street Chambers, Кейр Стармер, зараз є прем’єр-міністром Великобританії.
Так, я був відповідальним за те, щоб він отримав місце в Doughty Street Chambers. Я був у комітеті з проведення співбесіди. Він не дуже добре пройшов співбесіду.
Чому?
Він дуже нервував. Але я вважю, і завжди вважав, що потрібно виходити за рамки співбесіди, на якій завжди досягають успіху здорові та щирі британці – на якій вищий клас староітонців добре справляється. Вони навчені добре поводитися в таких ситуаціях.
Кейр Стармер був блискучим. Я брав його в Європу на пару великих справ, і він був дуже хорошим адвокатом, не в пихатому сенсі. Він не великий оратор, але він вражав суддів логікою і послідовністю своїх аргументів. Він шукає аргументи або рішення, які матимуть реальний ефект. Він готовий зупинити популярні ініціативи, навіть якщо це не принесе йому вигоди. Він розсудливий і поміркований.