17 липня 2014 року, за кілька місяців після анексії Криму та вторгнення Росії на Донбас, над окупованою частиною Донецької області було збито пасажирський літак Boeing 777.
Лайнер компанії Malaysia Airlines виконував рейс MH17 з нідерландського Амстердама в малазійську столицю Куала-Лумпур. Як довели численні подальші розслідування, у літак влучила ракета російського зенітного ракетного комплексу Бук. Загинули всі 298 людей, які перебували на борту літака. Це найбільша кількість жертв в історії авіації з усіх випадків збиття цивільних лайнерів.
Пасажирський літак Boeing 777 малазійської авіакомпанії Malaysia Airlines 17 липня 2014 року виконував регулярний рейс із Нідерландів у Малайзію. Він вилетів з Амстердама о 12:13 за центральноєвропейським часом (13:13 за Києвом) і мав через 16 годин польоту сісти в аеропорту міста Куала-Лумпур (близько 06:10 18 липня за тихоокеанським часом).
Фінальної точки призначення рейс MH17 не дістався: зв’язок із бортом було втрачено о 16:20 за Києвом, він зник з радарів після майже трьох годин польоту. На той момент літак перебував на висоті понад 10 тис. м над непідконтрольною Україні частиною Донецької області і мав невдовзі перетнути кордон з Росією. Українські диспетчери, які вели лайнер, вже отримали дозвіл російських на передачу рейсу у повітряний простір РФ.
Саме о 16:20 перестали працювати «чорні скриньки» літака: реєстратор польотних даних (FDR) та бортовий диктофон у кабіні пілотів (CVR), які згодом було знайдено та ретельно досліджено. За їхніми даними, політ проходив штатно, а в останній момент перед катастрофою самописці зафіксували звуковий сплеск — ймовірно, вибух зовні. У цей час літак перебував у точці над селищем Розсипне. Більшість його уламків впали в районі сусіднього села Грабове (обидва населених пункти розташовані у Донецькій області на межі з Луганською). Найближчі міста звідси — Торез (нині Чистякове) і Сніжне.
Загинули всі 298 осіб, які перебували на борту повітряного судна. Це 15 членів малазійського екіпажу літака та 283 пасажири, з них 80 — неповнолітні діти. На борту Boeing 777 перебувало щонайменше 20 родин по кілька осіб, чимало пасажирів летіли на відпочинок або до родичів. Дві третини пасажирів були громадянами Нідерландів (193 особи), громадянство Малайзії мали 43 людини з усіх осіб на борту, Австралії — 27.
Пізніше слідство встановило, що в літак влучила ракета російського зенітно-ракетного комплексу Бук. Він перебував на озброєнні 53-ї курської зенітної ракетної бригади.
Це формування протиповітряної оборони збройних сил Росії, яке входить до складу 20-ї загальновійськової армії РФ. Бук був доправлений на територію України в день збиття лайнера і вивезений назад в Росію вже наступної доби — без однієї ракети, як з’ясували у своїх розслідуваннях Bellingcat та Об'єднана слідча група (JIT), куди входять Австралія, Бельгія, Малайзія, Нідерланди та Україна. Екіпаж установки, найімовірніше, також був російським.
Завдяки численним фото і відеозаписам розслідувачам вдалося встановити повний маршрут транспортування ЗРК Бук з Курської області Росії в Україну через непідконтрольну українським силам ділянку кордону. Комплекс прибув з розташування 53-ї зенітної ракетної бригади РФ, що базується в районі Курська (селище Маршала Жукова). Ще наприкінці червня звідти виїхала велика колона військ із майже 50 машин, зокрема шість ракетних комплексів Бук на вантажівках-тягачах. 25 червня колона прибула до міста Міллерово (Ростовська область), звідки ракетні установки розвезли по різних точках в районі російсько-українського кордону.
Комплекс, із якого було збито рейс MH17, перетнув кордон України напередодні катастрофи, в ніч проти 17 липня в районі прикордонного селища Сєверний (Луганська область). Далі вже на території України Бук перевантажили на тягач Volvo, доставили до Донецька (ймовірно, через Луганськ, Алчевськ, Дебальцеве і Макіївку), а потім через Зугрес, Шахтарськ і Торез — на околиці Сніжного.
Найімовірніше, запуск ракети було здійснено поблизу міста Сніжне Донецької області приблизно за 15 км від місця катастрофи. Згодом щонайменше один зі свідків заявив суду, що 17 липня 2014 року бачив Бук у полі під Сніжним, а через короткий час — виліт ракети з цієї ділянки.
Літак був збитий ракетою серії 9М38. Частину ракети, де був розміщений двигун, знайшли на території України й у 2018 році продемонстрували публіці.
За даними слідства, найімовірніше, ракета влучила в носову частину літака, лівіше та вище від кабіни пілотів. Фактично літак було зруйновано ще до моменту зіткнення з землею. Внаслідок вибухової декомпресії ніс літака розвалився на частини, тоді як центральна і задня частини фюзеляжу ще продовжували падіння з рухом вперед — саме тому уламки й тіла загиблих було розкидано по значній ділянці площею близько 50 кв. км.
Ще до збиття малазійського лайнера російські військові, які керували бойовиками «ДНР», розгорнули справжнє полювання на українську авіацію. В травні 2014 було збито два гелікоптери Мі-24 ЗСУ під Слов’янськом, у червні — літак Іл-76 під час посадки в Луганську. 14 липня, за кілька днів до трагедії рейсу MH17, пострілом ЗРК Бук з території Росії збили транспортний літак Ан-26 у Луганській області, 16 липня — український Су-25.
Саме тому з 1 липня 2014 року Україна закрила повітряний простір над зоною бойових дій для цивільної авіації — спочатку до висоти 7900 м, а з 14 липня це обмеження підняли до 9750 м. Рейс MH17 летів над територією України на висоті понад 10 тис. м, однак перемовини бойовиків «ДНР» та російських військових одразу після катастрофи свідчать, що вони навмисно стріляли по пасажирському лайнеру, вочевидь вважаючи його черговою військовою ціллю.
Крім того, ще за кілька днів до збиття лайнера СБУ фіксувала численні перемовини бойовиків і їхніх російських кураторів про очікування та отримання ЗРК Бук з території Росії.
Притягти до відповідальності Росію, її керівництво та всіх винних у трагедії нині намагаються трьома шляхами:
Наразі найбільша світова увага прикута до першого з цих трьох пунктів — судового процесу, який веде Окружний суд Гааги. Засідання суду, які проходили в судовому комплексі Схіпхол в передмісті Амстердаму, розпочалися в березні 2020 року і завершилися 10 червня 2022 року.
Як очікується, суд має винести остаточне рішення в листопаді чи грудні 2022 року.