29 березня Велика Британія повинна була офіційно залишити Європейський союз. Нічого подібного не сталося. Однак саме цього дня британські парламентарі втретє відмовилися голосувати на підтримку угоди про вихід, яку прем’єр-міністр країни Тереза Мей досягла із країнами Європейського союзу.
В результаті майже через три роки після референдуму, на якому більшість британців підтримала вихід країни з ЄС, неясно, коли саме Велика Британія вийде з Євросоюзу, на яких умовах, без умов і чи вийде взагалі.
Країна стала класичною жертвою популізму
Ясно, втім, інше – Велика Британія перебуває в найважчій політичній кризі з часів Другої світової війни, її політична система перебуває в буквальному сенсі слова в руїнах, головні політичні партії є розколотими, їхні лідери не користуються довірою своїх соратників, прем’єр-міністр може тільки обіцяти скоріше піти у відставку, якщо парламентарії погодяться з її програмою, між складовими частинами королівства – Англією, Шотландією, Уельсом і Північною Ірландією – непримиренні розбіжності з приводу перебування країни в ЄС або виходу з об’єднання, у самій Північній Ірландії, найскладнішому регіоні країни, виникає примара силового конфлікту між католиками і протестантами.
Якщо Велика Британія вийде з ЄС без договору – а така можливість все ще, на жаль, зберігається – до політичної катастрофи додасться відчутна економічна криза, наслідки якої зараз важко передбачити. Здійснити лише за три роки такий шлях від добробуту і стабільності до політичного божевілля – не кожній країні це вдається. Але у Великої Британії вийшло. І її приклад показовий. Країна стала класичною жертвою популізму.
Популістським кроком було вже саме проведення референдуму про вихід з Євросоюзу. Попередник Терези Мей на посаді прем’єр-міністра країни Девід Кемерон пішов на його оголошення з однією-єдиною метою – позмагатися на електоральному полі з демагогами з Партії незалежності і не дати їм можливості отримати голоси тих, хто традиційно голосував за консерваторів. При цьому сам Кемерон був прихильником членства країни в ЄС і після поразки на референдумі пішов у відставку, а можливість розбиратися з проблемами залишив соратникам.
Тереза Мей, ще одна прихильниця збереження країни в ЄС, вважала своєю місією втілення в життя результатів референдуму. І зазнала закономірної поразки. Тому що британцям напередодні референдуму ніхто не пояснив, що покинути ЄС набагато важче, ніж в нього увійти. І що країна не зможе вийти з ЄС на своїх умовах, що їй доведеться шукати компроміс з іншими європейськими країнами – і цей компроміс навряд чи влаштує більшість британців. І що є проблеми, які в буквальному сенсі слова не мають рішення поза Євросоюзом.
Одна з цих проблем – кордон між північчю і півднем Ірландії. Цей кордон не існував тоді, коли обидві країни були членами ЄС. Але тепер, коли Велика Британія виходить, кордон між північчю і півднем Ірландії стає кордоном ЄС. І при цьому цей кордон не можна повернути – тому що його відсутність є однією з умов миру на півночі Ірландії.
Уже сьогодні ірландські протестанти – союзники Мей – погоджуються з поверненням кордону, а ірландські католики сприймають його як новий поділ нації. В угоді, яку Мей підписала з ЄС, є декларація про необхідність вирішити цю проблему. Але вирішення проблеми немає. Немає – тому що немає.
Важливо розуміти наслідки голосування
Англійці ні про що таке просто не думали. І не хочуть думати сьогодні. Саме тому політики-прихильники «Брекзиту» залишаються на політичній сцені країни і навіть претендують на владу. Хоча в жодного з них немає розуміння того, як безболісно вивести країну з ЄС. Просто тому що не можна вийти з ЄС безболісно. І про це чесно потрібно сказати людям. Але немає нікого, хто міг би це зробити. Політики думають про вибори, про свої кар’єри, але тільки не про майбутнє держави.
Яму, в якій опинилася Велика Британія, її жителі вирили власними руками – і багато хто, як і раніше, не розуміє, що сталося і що ще може статися. Що ж, у демократичному суспільстві проголосувати можна ну буквально за що завгодно, за кого завгодно. Важливо, однак, розуміти, якими будуть наслідки цього голосування. І важливо вимагати від політиків – прихильників тієї чи іншої ідеї – точного пояснення цих наслідків.
Бажано до голосування, а не після нього.