Ці очі вже дивляться на нас з неба... Від сьогодні... 12 листопада закінчились нелюдські муки... Господь забрав до себе, пожалів...Але ...
ДІМА ТАК ХОТІВ ЖИТИ! ВІН БОРОВСЯ!
Діма Давиденко... Наша Легенда. Наш мужній Воїн, підполковник Нацгвардії...
Тричі був в АТО... Захищав наш Маріуполь... Віддав Україні свої вміння, любов, силу, і ... здоров'я... Підступна хвороба вчепилася на війні... Не брали кулі та снаряди, а вона таки підібралася... Гостра лейкемія...
Діма терпів невимовний біль, але усміхався: "Боремося..." І ми всі йому вірили... ВІН БОРОВСЯ!!! Друзі допомагали, підтримували, молилися... І рідні, мати, дружина, донька... ВІРИЛИ!... Сьогодні ця Віра померла... І надія...хоч кажуть, що Надія не вмирає, що й Герої не вмирають...
В м и р а ю т ь...
На війні обдурив, обійшов цю кістляву бабу, а тут ... не вдалося вирватися з її чіпких обіймів... З червня боровся Дмитро з гострим мієлоїдним лейкозом... Стійко витримував хіміотерапію і в Україні, і в Білорусі...
Прощання з Дімою завтра 13.11.17 з12 до 13 год. в Запоріжжі в Військбуді на майданчику за будинком.
Рідна земля чекає свого сина... Ховатимуть на Полтавщині у вівторок, 14-го листопада...
Вічна і світла Пам'ять ... Наш дорогий Дмитрику...
