Головна військова прокуратура закінчила досудове розслідування у справі резонансного терористичного акту в листопаді 2014 року у Маріуполі.
Тоді на блокпосту Національної гвардії вибухнув замінований автомобіль. Загинули наш земляк – офіцер Геннадій Хитрик та боєць, ще один нацгвардієць і цивільна людина були поранені...
За даними прес-служби Генпрокуратури України, у вчиненні цього та ще ряду важких злочинів обвинувачують колишнього офіцера Збройних сил України 30-річного Захара Бобарикіна. За даними сайту «Миротворець», він одесит. Навчався у Суворовському училищі, закінчив Одеський інститут сухопутних військ за фахом розвідника, отримав юридичну освіту у економіко-правовому університеті. Три роки служив у Французькому іноземному легіоні. З початком агресії Росії проти України 30 квітня 2014 року отримав повістку з військкомату, але у травні втік до окупованого Севастополя, де був завербований ФСБ. Далі у Донецьку став особистим охоронцем ватажка терористів Пушиліна, командиром «розвідувально-диверсійної групи «Сват», «заступником начальника контррозвідки ДНР». За «заслуги» отримав позивний Гюрза. Цікаво, що хоч він отримав й російське громадянство, але, за даними «Миротворця», досі має українські внутрішній та закордонний паспорти.
Зрадник сповна використав свої здібності проти співвітчизників. Бо, за даними слідства, він із «колегами» Чеховим та Сватом і кураторами кремлівських спецслужб 1 листопада начинив вибухівкою автомобіль «Москвич», що їхав до Маріуполя. «Пекельна машина» призначалась як «гуманітарна допомога» українським бійцям «Азова» та мирним мешканцям міста.
На відміну від Бобарикіна, який спокусився ідеями «русского мира», Геннадій Хитрик знав, що таке офіцерська честь та вірність народу України. Бо його батько — полковник у відставці, який на власні очі бачив війну у Закавказзі. Геннадій народився в Магадані, де тоді служив батько. Стопами батька пішли сини – один став офіцером внутрішніх військ, інший – Збройних сил України. Геннадій служив у Вінниці та Одесі. Хоч звільнився з армії за станом здоров’я, але повернувся до одеської частини НГУ, де став начальником групи бойової та спеціальної підготовки...
– Восени сам виїхав на Схід України, — згадує вдова Геннадія Оксана Хитрик. — «Як я відправлю на війну своїх хлопців, а сам буду вдома...» Перед виїздом просив доньку вирізати йому сніжинку — на пам'ять про люблячу родину. Завжди носив її з собою. Тоді він планував скоро приїхати додому — на день народження моєї племінниці. У суботу увечері, 1 листопада, він наче прощався з дітьми, а мені ще сказав піти до церкви і поставити свічку. Напередодні трагедії моїй матері чогось наснився вибух у літаку, де всі загинули від осколків. Вже о пів на восьму ранку Гена сам потрапив під вибух...
Певно, на блокпосту під містом Геннадій з бійцями тоді недарма звернули увагу на підозрілий автомобіль. Терористи, які відслідковували рух авто з безпілотника, привели в дію вибухівку дзвінком з мобільного телефону. Підлеглий Геннадія Хитрика, кулеметник одеської частини Нацгвардії Микола Руснак, який сам виховував доньку та сина, загинув на місці. Геннадій Хитрик ще декілька годин боровся за життя на операційному столі лікарні... Інший загинув би відразу, але сильний та тренований організм вінницького офіцера боровся до останнього... Ще один боєць Нацгвардії отримав важкі поранення, але вижив... Так ціною власного життя та здоров’я бійці врятували Маріуполь…
– Сила вибуху не знищила обереги Геннадія — іконку та натільні хрестики. Так із ними чоловіка й поховали на сільському кладовищі у Стрижавці, неподалік мого батька Федора Васильовича. До речі, він теж трагічно загинув від руки необачного водія у 38 років. Геннадій прийшов уві сні до моєї сестри. Сказав їй: бережи Оксану та дітей, доглядай їх, — плаче вдова офіцера. – Наші діти – дочка та син – розуміють, що батька вже немає, що «він на небі, де сяє сонечко...» Але досі чекають на нього. Син Дениско щойно побачить військових, гукає: «Ось мій тато!» Страшно, що цей теракт організував колишній український офіцер, до того ж одесит. Можливо, він навіть раніше був знайомий із Геннадієм...
26 липня цього року Геннадію Хитрику, якому посмертно присвоїли звання підполковника, виповнилось би 40 років. Захищає Україну його молодший брат. На урочистому параді з нагоди 25-ї річниці Незалежності України Хрещатиком пройде старший син героя Владислав — курсант Академії державної прикордонної служби, яку свого часу закінчив його батько.
Підозрюваного Захара Бобарикіна оголошено у розшук. Зраднику загрожує довічне позбавлення волі. Як кажуть експерти, не виключено, що на нього чекає куля від українських громадян, які нічого не забули, або від «господарів» за прикладом Дрьомова, Мозгового, Бетмена, Плотніцького та інших, які зголосились служити кремлівським окупантам... І довіку ганьба та прокляття...
.jpg)