Від оборони Харківської окружної до Бахмута. Офіцер Нацгвардії “Турист” розповів про бойовий шлях свого батальйону та особливості тактики, яку використовував противник на різних напрямках бойових дій.
Вся країна прикута до новин з Бахмутського напрямку. Сьогодні там розгортаються найбільш драматичні події поточного моменту. Окупаційні сили російської федерації стягнули сюди величезні ресурси, тут у них немає проблем з логістикою, як на херсонському напрямку, вони мають змогу масово застосовувати штурмову авіацію. Попри неспівмірні втрати у людях, бронетехніці та авіації ворог намагається й надалі бити в одну точку, вести наступальні дії, перетворюючи Бахмут на руїни. Але росіянам протистоять загартовані у боях за Харківщину українські нацгвардійці.
“24 лютого я був першим заступником командира батальйону — начальником штабу, потім в кінці літа, прийняв цей же батальйон. Для нас все почалося ще 24 лютого, коли ми зайняли позиції на окружній дорозі Харкова (напрямок Салтівки). Особовий склад — переважно — бійці-строковці та мобілізовані, які почали приходити з 7-ї години ранку. Ми тоді за вісім годин заповнили весь штат батальйону. Ми утримували наші позиції по травень, поки росіяни не були змушені відступити якомога далі від Харкова. Далі були гарячі точки: Прудянка, Карасівка, Шаповалівка. До вересня місяця були тяжкі бої. Ми відпрацьовували окупантів танками Т-64, Т-72, мінометами 120 мм, із застосуванням БПЛА наносили ураження. За серпень-вересень місяці ми вже вийшли на кордон з російською федерацію, де вели бої по середину листопада, — розповідає офіцер Національної гвардії “Турист”. У лавах 3-ї бригади оперативного призначення він з 2015 року.
За цей час Сили оборони України очистили Північ України, вигнали російські окупаційні війська з херсонського лівобережжя, посунули ворога на Лиманському напрямку аж до Кремінної. Восени орди загарбників почали масово концентруватися на Бахмутському, Соледарському напрямку, також вони зосередились на Майорську. Ситуація почала набувати критичних обрисів. Командування вирішило застосувати на цьому напрямку досвідчених та стійких харківських гвардійців.
“Мій підрозділ перемістився в Донецьку область. Зайняли позиції біля Майорська, де простояли півтора місяця, і це вдвічі більше, ніж наші попередники. 25 листопада ми прийняли важкий бій. Противник пішов у наступ. Згідно з даними перехоплень та відео з наших дронів росіяни втратили 14 осіб вбитими і 23 пораненими. Бій тривав з дев’яти ранку десь до вісімнадцятої вечора. Наступали з різних напрямків, із застосуванням, бронетехніки, танків, артилерії, РСЗВ. Це все летіло у наш особовий склад. Але ми за цей бій втратили два бійці, які були поранені. Було ще багато бойових зіткнень. Але настільки масовано вони більше не наважувались наступати”, — пояснює “Турист”.
У грудні 2022 року ситуація навколо Бахмута загострилася ще більше, ворог почав пробиватися вже на околиці міста.
“Наприкінці 2022 року ми зайняли оборону на південних околицях Бахмута. Зараз наші позиції під постійним вогнем противника, ураженням їхньої авіації, артилерії, танків, протитанкових засобів, мінометів, АГС, гранатометів. Працюють зі всього. Снарядів противника достатньо. Але ми тримаємось. Загалом ситуація контрольована по всіх напрямках населеного пункту. Підрозділ наш час зараз на цей час уже знаходиться у два рази більше інших підрозділів, які тут були по часу. — ділиться “Турист”. Одна з причин стійкості гвардійців полягає в тому, що наразі з ними пліч-о-пліч б’ються інші підрозділи бригади, що дає можливість діяти максимально ефективно та злагоджено в інтегрованій системі управління бойовими діями. І це особливо важливо в ситуації, коли українцям протистоїть настільки підступний ворог, який ігнорує правила ведення війни та має змогу витрачати величезні людські ресурси, і постійно намагається знайти слабкі місця у нашій обороні.
“На Майорську ми отримали перехоплення, де чули, що після нашого вогневого ураження мобілізовані росіяни почали різко відступати. Тоді радіозв’язком станцію прозвучала команда: “Стріляй першому в ногу, решта повернуться самі”. І це, дійсно, діє. Ми у свій дрон побачили, як противник розвернувся і пішов знову на нас. Вибір очевидний: або вони йдуть вперед, і мають якийсь шанс взяти нашу позицію, або залишитися мертвим чи загиблим. Тобто з ведення бойових дій випускають лише “200” або “300”, — але у Бахмуті додалися свої нюанси, міркує гвардієць, — Тут уже діють “вагнерівці”, інші більш підготовлені підрозділи та спецпризначенці. Це видно по їхній екіпіровці, тактиці дій у населеному пункті. Але вони так само безжальні до своїх. Якщо вони “300”, то їх будуть забирати тільки ввечері, коли стемніє, якщо тяжкий поранений, то його не будуть забирати, а почекають, поки стане 200, і тоді витягнуть, звісно, якщо це “вагнерівець”. Мобілізованих ніхто не буде забирати. Тіла так і лежать. Беруть числом. Може піти в бій двадцять, повернеться — два. Але наступного дня цьому командиру дадуть знову цих 20, він знову їх поведе, і так буде, поки він не пройде визначену йому точку”.
Тим часом 3 бригада оперативного призначення не лише відіграє важливу роль на східному театрі бойових дій, але й активно долучилася до рекрутингової кампанії “Гвардія наступу”. Заплановане масштабне технічне оновлення. Військовослужбовців збираються навчати за програмами спецпризначенців.
“Багато військовослужбовців телефонують до нашої бригади для того, щоб воювати з нами разом. Просять перевестись. Приходять цивільні. Деякі намагаються по пів року пробитися через військкомати. Наша бригада — це не друга, і, навіть, не перша лінія. Ми, фактично, з першого дня повномасштабного вторгнення нищили ворога на “нулі”. Мій підрозділ вже “накришив” до батальйону особового складу противника та багато техніки”
Нагадаємо, військовослужбовці Національної гвардії є питомою складовою Сил Оборони України. Вони мужньо та професійно нищать російських загарбників на всіх рубежах і напрямках, де ведуться бої за волю та суверенітет українських земель.
Відділення інформації та комунікації
Східного територіального управління
Національної гвардії України