У понеділок міжнародні археологи та судово-медичні експерти почнуть розкопки на території сумнозвісного ірландського будинку матері та дитини, щоб дістати рештки 796 немовлят і маленьких дітей, які, як вважається, поховані там.
Сірі огорожі відгороджують місце, де фахівці мають ретельно просіяти стару підземну каналізаційну систему й прилеглі території, щоб дістати кістки, акуратно скласти їх у скелети й спробувати їх ідентифікувати, описує місце Financial Times.
«Ми не можемо недооцінювати складність завдання», — сказав Даніел Максвіні, колишній співробітник Міжнародного комітету Червоного Хреста, який очолює цю ексгумаційну операцію, що також відкриє одну з найболючіших і найганебніших сторінок в історії Ірландії.
Для розкопок на місці колишньої католицької установи для незаміжніх матерів у містечку Т’юм, графство Голвей, залучили міжнародних експертів із Колумбії, Іспанії, Великої Британії, Канади, Австралії та США. Роботи стартують у понеділок і триватимуть орієнтовно два роки.
Хоча у команді є археологи, судові антропологи, остеоархеологи й криміналісти, «ніхто не має досвіду» у спробах вилучити, відновити й ідентифікувати настільки змішані рештки немовлят, каже Ніам Маккала, старша судово-медична консультантка розкопок.
«Йдеться про кричущу несправедливість, яку потрібно виправити», — сказала Кетрін Корлес, місцева історикиня, чиї дослідження вперше виявили імена 796 дітей, записаних як померлі між 1925 і 1960 роками у закладі, яким опікувалися монахині з ордену Bon Secours, але для яких не було офіційних записів про поховання.
Вона підозрювала, що деякі діти були поміщені в вигрібну яму на території вже знесеної установи, яка раніше була робітним домом часів Великого голоду.
«Це не можна залишити як є, не можна просто поставити пам’ятник чи освятити місце. Це все було неправильно. Такого не мало статися», — сказала Корлес. «Сподіваюся, вони знайдуть багатьох цих маленьких дітей».
У 2021 році ірландський уряд у своїй офіційній вибачальній заяві перед десятками тисяч жінок і дітей визнав «жахливий» рівень смертності в таких установах, де незаміжні матері піддавалися осуду й були ізольовані від суспільства.
Маккала керувала попередніми пробними розкопками в Т’юмі у 2016–2017 роках, які виявили рештки плодів на 35-му тижні та кістки дітей до трьох років у цьому місці посеред житлового масиву.
Тоді на ділянці стояв дитячий майданчик (його тепер демонтували), а георадар показав «аномалії», що вказують на можливі поховання.
Фахівці планують застосовувати нові методи, зокрема пептидний аналіз зубної емалі, щоб визначити стать дітей, а також сподіваються встановити їхній вік і причину смерті.
Вже взято ДНК-зразки у 14 людей, але ще 80 звернулися до Офісу уповноваженого з розкопок, щоб здати свої зразки для ідентифікації решток.
Під час попередніх розкопок знаходили особисті речі — шпильки для підгузків, емальовані тарілки, пляшечки для годування. Нові подібні знахідки допоможуть датувати рештки.
Дві групи працюватимуть паралельно на різних ділянках, але сам район септичної ями — нині там меморіальний сад на честь 796 дітей — залишать наостанок.
Родичі сподіваються, що останки вдасться ідентифікувати та поховати з належними почестями.
«Їх треба нарешті упокоїти», — сказала мешканка, чий будинок виходить на місце розкопок. «Це було жахливо жорстоко».
Інші ж висловлюють занепокоєння: «Усім нам боляче через те, що турбують мертвих — їх треба залишити у спокої», — сказала жінка з сусідньої вулиці.
73-річний Пі Джей Хаверті, який провів перші шість з половиною років життя в цій установі, згадує похмуре місце, де матерям дозволяли лише годувати й переодягати немовлят, а діти годинами кричали у ліжечках, поки жінки працювали.
«Я був ніби неживий, поки не потрапив у прийомну сім’ю», — каже він. «Тоді й почалося моє життя. У нас не було любові».
Він назвав розкопки «фантастичною» справою, але застеріг: «Люди кажуть, що це принесе полегшення, але воно не забере наш гнів. Цей гнів залишиться з [вижилими та родичами] до кінця їхнього життя».
Анна Корріган, чиї братики померли в закладі у віці семи та тринадцяти місяців, назвала це «світлом у кінці дуже довгого тунелю».
Але вона боїться, що «скоріше за все» не отримає відповідей. «Я вже на цьому етапі дуже скептична».
Хаверті був серед дітей, яких планували віддати на усиновлення в США. План включав навіть дівчинку, яку б видавали за його сестру. Усиновлення не відбулося, бо його мати відмовилася підписати документи.
Корріган же підозрює, що свідоцтва про смерть деяких дітей із Т’юма були сфальсифіковані, щоб сприяти незаконним усиновленням у США — така практика підозрюється й в інших подібних закладах.
Вона запитує: «Можливо, вони зараз ходять десь у Америці, навіть не знаючи, що офіційно “померли” в Ірландії?»
Bon Secours Mother and Baby Home був католицьким притулком, де утримували незаміжніх вагітних жінок та їхніх дітей.
Жінки часто змушені були виконувати важку неоплачувану роботу, а їхніх дітей відбирали на усиновлення без їхньої згоди.
У притулку спостерігався високий рівень дитячої смертності, і лише двоє дітей були поховані на офіційному кладовищі.
Масштаб трагедії став відомим у 2014 році, коли історикиня Кетрін Корлесс виявила жахливу правду про долю дітей. Уряд Ірландії погодив розкопки, які тривають з метою перепоховання дітей та виплати компенсацій постраждалим.