Цього тижня в Китаї президент Росії Володимир Путін перебував на своєрідному «турі перемоги»: відновивши теплі стосунки з прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді, встановивши «партнерство без обмежень» з лідером Китаю Сі Цзіньпіном та підписавши довгоочікувану угоду про газопровід Москва-Пекін.
Однак удома воєнна економіка Росії подає тривожні сигнали, пише Financial Times.
У перші роки повномасштабного вторгнення в Україну економіка виявилася набагато стійкішою, ніж очікувалося, завдяки стабільним цінам на нафту й газ, а також військовим витратам, які стимулювали високі зарплати та споживчий попит.
Але поєднання зростаючих військових витрат, уповільнення зростання, сильного рубля та слабших цін на нафту змушує російську державу робити важкі вибори.
Попри наполягання Путіна, що країна переживає «м’яку посадку», Герман Греф, генеральний директор «Сбербанку», найбільшого державного кредитора країни, заявив, що країна перебуває у стані «технічної стагнації».
«Коли резерви та нафтові доходи були значними, у Росії було відчуття, що вона може вирішити будь-яку соціальну проблему грошима», — сказала Олександра Прокопенко, співробітниця Carnegie Russia Eurasia Center у Берліні.
«Але тепер таких грошей більше немає у тому ж обсязі, тому настав час визначати пріоритети».
З січня по серпень доходи Росії від енергоресурсів скоротилися на 20 відсотків у порівнянні з аналогічним періодом 2024 року, за даними міністерства фінансів.
Аналітики, яких регулярно опитує Центральний банк країни, прогнозують зростання ВВП на 1,4 відсотка до кінця цього року порівняно з розширенням на 4,3 відсотка у 2024-му і не очікують, що воно перевищить 2 відсотки протягом наступних трьох років. У найгіршому випадку країна може зіткнутися з важкою рецесією, попередив Центробанк.
Більш ніж через три роки після початку війни Росія не демонструє жодних ознак готовності згортати воєнну економіку. Ба більше, поїздка Путіна до Китаю лише показала альтернативні зовнішні партнерства, які Кремль продовжує плекати, тоді як війна триває.
Водночас економісти та колишні чиновники зазначають, що дедалі більше усвідомлюються обмеження нинішньої внутрішньої економічної ситуації, які не можна вирішити лише новими торговими угодами.
Попри те, що у липні доходи від нафти й газу дещо зросли через одноразові квартальні виплати, базові доходи залишаються низькими, і тепер очікується, що Росія завершить рік із дефіцитом бюджету значно більшим, ніж планувалося.
Цей дефіцит тисне на уряд, який готує бюджет на 2026 рік, що має бути представлений у середині вересня.
У першій половині 2025 року бюджетний дефіцит сягнув 4,9 трлн рублів (61 млрд доларів) — близько 2,2 відсотка ВВП — порівняно з початковою метою у 0,5 відсотка ВВП, за словами Путіна.
Міністр фінансів Антон Сілуанов нещодавно повідомив Путіну, що уряд шукає «фінансові ресурси» для виконання всіх необхідних зобов’язань, згідно з заявою Кремля.
Скромні скорочення витрат у бюджеті, ймовірно, торкнуться немілітарних інфраструктурних проєктів і субсидій для непрофільних сфер, таких як футбольні клуби та збиткові санаторії. Росія могла б вивільнити 2 трлн рублів (2,5 млрд доларів), якщо піде цим шляхом, заявив Анатолій Артамонов, голова бюджетного комітету у верхній палаті парламенту.
Економісти впевнені, що Росія може покрити решту дефіциту за рахунок запозичень — тепер дешевших в обслуговуванні після того, як Центробанк у червні почав знижувати ставки з рекордних 21 відсотка до 18 відсотків.
Схоже, саме цей варіант Путін віддає перевагу. «Дефіцит можна збільшити», бо боргове навантаження Росії «залишається не лише прийнятним, а й низьким», — сказав він на економічному форумі у Владивостоці в п’ятницю.
Росія також може вдатися до використання резервного фонду, але цей варіант менш привабливий, оскільки Москва витратила половину його на війну. Його активи за кордоном залишаються замороженими через західні санкції.
Яніс Клюґе, експерт із російської економіки Німецького інституту міжнародних та безпекових справ, сказав: «У 2025 році виникають проблеми, яких раніше не було. Вперше виникає справжня необхідність робити вибір у бюджеті».
Хоча неенергетичні доходи у 2025 році зросли на 14 відсотків у річному вимірі, дефіцит бюджету все одно розширився, оскільки витрати зросли набагато більше. «Деякими місяцями вони подвоювали, потроювали видатки… Це ризикована стратегія», — сказав колишній високопоставлений урядовий чиновник у коментарі Financial Times.
До проблем, які накопичувалися з 2022 року, також належать серйозний дефіцит робочої сили, труднощі з транскордонними платежами після запровадження західних санкцій і висока інфляція, зазначила Прокопенко.
У деяких галузях економічний тиск посилюється галузевими викликами. Через перевантаженість залізничної інфраструктури та переорієнтацію торгових потоків на схід вугільна промисловість Росії зазнає найбільших збитків із 1990-х років.
Банки також повідомляють про погіршення якості кредитів: ВТБ, один із найбільших кредиторів країни, створив резерви на чверть корпоративних кредитів — фактичне визнання того, що вони можуть не бути повернені.
Сильний рубль, який з початку січня зміцнився приблизно на 20 відсотків проти долара США, посилює тиск. Але послаблення валюти для збільшення бюджетних доходів призвело б до зростання інфляції — проблеми, яку російська влада лише нещодавно змогла взяти під контроль.
Рішення Центробанку утримувати високі процентні ставки знизило інфляцію нижче 9 відсотків у річному вимірі в липні — вона перевищувала 17,8 відсотка у квітні 2022 року. Але це також розлютило бізнес, який страждає від високої вартості кредитів, і стало одним із чинників уповільнення економіки.
Незважаючи на зростаючий тиск, російська влада дотримується сталінської епохи підходу «все для фронту, все для перемоги», при цьому воєнні витрати з початку повномасштабного вторгнення майже подвоїлися у номінальному вимірі.
Навіть якщо Москва і Київ досягнуть якоїсь форми перемир’я, ця «ментальність витрат» не зміниться одразу, стверджують кремлезнавці.
Росія настільки виснажила свої запаси бронетехніки під час війни, що танковим заводам країни доведеться працювати на повну потужність «багато років», щоб відновити запаси, зазначив Клюґе.
Колишній високопоставлений чиновник погодився: «Зрештою держава буде змушена перебалансувати деякі інвестиційні програми», — сказав він.
Але перемир’я не призведе до «різкого зупинення військового виробництва» чи «радикального скорочення армії», додав він. «Фабрики продовжать працювати».