Саміт Дональда Трампа з Володимиром Путіним в Алясці виявився принизливою невдачею. Більше того, це була серйозна помилка, йдеться у редакційній статті Financial Times.
За надмірне вітальне ставлення до російського лідера, якого Захід раніше вважав ізгоєм, президент США нічого не отримав, окрім дешевих компліментів.
Путін відхилив пропозицію про припинення вогню, яке було головною метою Трампа на зустрічі, і залишився при своїх максималістських вимогах, що фактично означають капітуляцію та підкорення України. Трамп знову відмовився від загрози «серйозних наслідків» для Росії у разі продовження агресії, виглядаючи при цьому слабким. За повідомленням Кремля, обидва навіть не обговорювали можливий тристоронній саміт із президентом України Володимиром Зеленським. Легкість, з якою Путін здобув підтримку жорстких позицій Росії, показує Трампа невмілим переговорником.
Було полегшення, що Трамп не «здав» Україну. Але те, що ми дізналися згодом, не вселяє оптимізму. Трамп підтримав бажання Путіна вести переговори про комплексне врегулювання, замість того щоб погодитися на тимчасове перемир’я, на яке наполягав Вашингтон. Раніше такою була позиція України, поки Трамп не змусив Зеленського підкоритися на початку року. Тепер, коли Україна має перевагу на полі бою, Росія зацікавлена затягувати переговори. Жорстка позиція Москви щодо територій — вимога, щоб Україна віддала частину Донеччини та невелику ділянку Луганщини, що досі контролює, — чітко показує наміри Путіна.
Трамп заявив в Алясці, що вони з Путіним погодили більшість пунктів. Особливо шокуючим є те, що він не заперечив проти найважливішого — територіальних вимог Путіна, які Зеленський і європейські партнери визначили як абсолютну «червону лінію». Віддавати території, за які українці проливали кров протягом 11 років, політично неприпустимо і військово самогубно. Це означало б втрату смуги міст і укріплень, річок і хребтів, які дозволяли Україні стримувати просування Росії та захищати інші райони. Втрата цих земель загрожує політичним хаосом і робить Україну вразливою до подальшої агресії.
Якщо Зеленський та європейські партнери думали, що минулого тижня переконали Трампа у цих питаннях, вони помилялися. Можна припустити два варіанти: або Трамп завжди був прихильний до захоплення Росією українських територій як частина логіки «сильний перемагає слабкого», або його позиція формується під впливом останньої розмови. У другому випадку Україна та європейці матимуть ще шанс переконати Трампа. Але дипломатичний успіх минулого тижня був короткочасним. Потрібно переглянути підхід для досягнення стабільнішого результату.
Для Зеленського, який у понеділок зустрінеться з Трампом у Білому домі разом із європейськими лідерами, це означає чіткіше окреслити компроміси, на які готова піти Україна — фактично заморозивши лінії фронту і передавши де-факто, але не де-юре контроль над окупованими територіями в обмін на гарантії безпеки поза НАТО.
Для європейців це означає більш рішуче протистояти зближенню Трампа з Путіним, одночасно звертаючись до конгресменів-республіканців та членів адміністрації, які, безсумнівно, критично ставляться до провалу саміту в Алясці і сигналу американської слабкості, який він посилає світу. Європі також доведеться підвищити амбіції у фінансовій та військовій допомозі Україні, включно з використанням заморожених російських активів.
Європейські лідери можуть бути спокушені відзначити підтримку Трампом європейських гарантій безпеки для України як дипломатичний успіх і доказ стабільної трансатлантичної співпраці. Але це матиме мало значення, якщо запропонована угода фактично означатиме капітуляцію України.