Дональд Трамп, 47-й президент США, прийшов до влади з відчуттям особистої всесильності, що перевершує навіть амбіції його попередників. Проте перші місяці його другого терміну свідчать: вплив Америки вже не такий беззаперечний, а світ дедалі частіше чинить спротив, пише CNN.
Російський президент Владімір Путін ігнорує спроби Вашингтона зупинити війну в Україні, а російські медіа вже висміюють Трампа як політика, що «завжди погрожує, але ніколи не карає». Китайський лідер Сі Цзіньпін також не піддався тиску. Торговельна війна, розпочата з розрахунку на поступки Пекіна, обернулася для США глухим розчаруванням: обіцяної деескалації так і не відбулося.
Не виправдала очікувань і Європа. Після гучних заяв щодо тарифів, Трамп був змушений поступитися і тут. Його суперники вже охрестили цей підхід як TACO trade — Trump Always Chickens Out («Трамп завжди відступає»).
Навіть в Ізраїлі, де в першому терміні він виконав усі побажання Беньяміна Нетаньягу, президент зіткнувся з новою реальністю. Нетаньягу, як і Путін, залежний від затяжного конфлікту — у цьому випадку в Газі. Плани Трампа укласти нову ядерну угоду з Іраном суперечать ізраїльській лінії, яка передбачає силове усунення загроз від Тегерана.
Інші лідери теж не поспішають грати за американськими правилами. Вони керуються власною логікою історичного часу, яка часто суперечить короткостроковим амбіціям Вашингтона. Особисті вмовляння без конкретних вигод дедалі менше працюють. Тому приниження, яких зазнали в Білому домі президент України Володимир Зеленський чи лідер ПАР Сиріл Рамафоса, дедалі менше вражають світ.
Ще під час передвиборчої кампанії Трамп обіцяв, що його «чудові стосунки» з Путіним і Сі автоматично вирішать геополітичні проблеми. Але, як і його попередники, він недооцінив складність світу. Джордж Буш-молодший вірив, що побачив душу Путіна. Барак Обама зневажливо називав його «нудним школярем у кінці класу». А Путін тим часом анексував Крим.
Президентство Трампа — не виняток. Усі президенти XXI століття вірили у свою особливу місію. Буш став глобальним жандармом після 11 вересня, почав війни, які не зміг виграти миром. Обама хотів «нового початку» зі світом ісламу, вірячи у силу особистої харизми. Джо Байден проголошував: «Америка повернулась». Але через чотири роки, знову пропустивши Трампа вперед, Америка зникла з глобального лідерства.
Нинішній Трамп — це президент у стилі шоу: він критикує союзників, атакує глобальні інституції, погрожує розширенням США до Канади й Гренландії, і водночас демонтує гуманітарну допомогу. Але світ не грає за його сценарієм. І поки Китай, Росія, Ізраїль, Європа та Канада ведуть власну гру, американський лідер усвідомлює: міць США більше не гарантує автоматичної покори.